Гіпертонус у немовляти: норма чи патологія?

Підвищений тонус м'язів у немовляти може свідчити як про норму для цього віку, так і про патологію нервової системи. Як запідозрити гіпертонус і як його подолати, нам розповів дитячий невролог Медичної мережі «Добробут» Вікторія Шараєвська.

М'язовий гіпертонус – це обмеження спонтанної довільної рухової активності дитини, при цьому зростає опір пасивним рухам в ручках і (або) ніжках. Гіпертонус може бути загальний (всього організму), за гемитипом (однойменні рука і нога), а також гіпертонус тільки рук або тільки ніг.

Норма чи патологія?

Вважається, що зміни м'язового тонусу у немовляти пов'язані з неврологічними проблемами. Однак це не завжди так. Ознаки гіпертонусу можуть бути нормою для конкретного віку або конкретного стану дитини. Наприклад, на момент огляду дитина може бути голодною, їй холодно чи вона плаче через кишкові коліки тощо.

Важливо знати, що у дитини до 3 місяців є фізіологічний гіпертонус м'язів-згиначів. Це пов'язано ось із чим. В животі у мами дитина перебуває в позі ембріона: ніжки зігнуті в колінах, злегка розведені і притиснуті до живота, а ручки зігнуті і притиснуті до грудей, кисті стиснуті в кулачки. Після народження протягом місяця дитина продовжує підтримувати цю позу. Якщо при цьому гіпертонус в межах норми, то м'язи не повинні бути занадто напружені. За бажання завжди можна легко розігнути кінцівки, розтиснути кулачки. Після 3 місяців тонус поступово починає знижуватися і переходить в стан нормотонії, коли і згиначі і розгиначі працюють однаково. Це відбувається приблизно до 6-місячного віку.
Таким чином, м'язовий гіпертонус – це не самостійне захворювання, а симптом. Але він може свідчити не тільки про норми для цього віку, а й про патології нервової системи.

Причини патологічного гіпертонусу:

гіпоксія (кисневе голодування);

родова травма;

вплив токсичних, інфекційних факторів на внутрішньоутробному етапі, в період пологів або в ранньому післяпологовому періоді.

Чим небезпечний гіпертонус

Патологічний м'язовий гіпертонус може негативно впливати на темпи рухового розвитку. При цьому відбувається неправильне формування моторних навичок. Не виключено, що в більш старшому віці виникнуть ортопедичні проблеми: порушення постави, ходи. Крім того, гіпертонус може бути симптомом доволі грізних неврологічних проблем, таких, наприклад, як церебральний параліч (ДЦП), аномалій розвитку головного мозку, обмінних захворювань тощо.

Ознаки гіпертонусу
Запідозрити гіпертонус можна ще на першому місяці, але чітко визначити, нормальний він чи патологічний, може лише лікар (педіатр, невролог). Він повинен зіставити його з рівнем рухового розвитку, даними неврологічного статусу, за необхідності – з даними нейросонографії (УЗД головного мозку). Він також визначить тактику ведення конкретної дитини.

Що має насторожити маму і стати приводом для звернення до лікаря?

Коли дитина лежить, її тільце зігнуте у вигляді дуги;
головка завжди нахилена до одного плеча і (або) повернута в один бік;
дитина у віці до 1 місяців «добре» тримає голову. Це є ознакою підвищеного тонусу потиличних м'язів;
у дитини після 3-х місяців кисті завжди стиснуті в кулачки і притиснуті до тулуба, вона не розкриває кисть для захоплення іграшки;
дитина робить переворот тільки через один бік;
коли дитина починає ставати на ніжки, опора йде не на всю стопу, а на носок або на зовнішню частину стопи. Вона може перехрещувати ноги.
У діток до року ще немає право- або ліворукості, тому будь-яка асиметрія в рухах, перевага якоїсь однієї руки повинна насторожити.

Якщо ви спостерігаєте у дитини якісь із перерахованих вище симптомів, то під час щомісячного огляду у педіатра потрібно сказати йому про свої підозри. Якщо педіатр дійсно констатує патологічний м'язовий гіпертонус, він може наполягти на необхідності консультації невролога. Діти, у яких зберігається м'язовий гіпертонус після 6 місяців, повинні бути оглянуті дитячим неврологом.

Як впоратися з гіпертонусом

Лікар призначає дитині з гіпертонусом розслаблювальний масаж з елементами лікувальної фізкультури, плавання, зарядку на фітбольному м'ячі, фізіотерапевтичні процедури, за необхідності – медикаментозну терапію.

Під час лікування основне завдання лікаря – визначити, який обсяг і вид допомоги необхідний конкретній дитині, і зробити правильні призначення. Завдання мами – виконувати приписи спеціаліста. Мама вдома може самостійно виконувати з дитиною зарядку на м'ячі і плавати, але тільки після відповідного інструктажу. Лише робота тандему – лікар, масажист з одного боку і батьків з іншого – призводить до гарних результатів.

За гіпертонусу не можна:

під час плавання виконувати пірнання;
проводити динамічну гімнастику, оскільки вона чинить тонізувальну дію;
виконуючи зарядку, проводити пасивні рухи в ручках і ніжках «через силу».

Тетяна Корякіна

Залиште свій коментар