Коли лікування лякає: чому навіть прості медичні процедури можуть травмувати дитину

Видання Psychology Today пояснило, чому так відбувається та що батькам важливо знати, щоб захистити дитину. Огляд у лікаря, МРТ, операція чи навіть буденна маніпуляція для дорослого — це логічна частина турботи про здоров’я, для дитини натомість — повна загадка.

Малюки не можуть зрозуміти, чому болить, як саме тіло працює та чому незнайомий лікар може одночасно бути добрим і завдати болю. І хоч батьки пояснюють, що відбувається, дитина часто не здатна повністю це усвідомити.

До незрозумілих процесів додаються сильні емоції, як-от страх, розгубленість, відчуття безпорадності. Те, що ще вчора здавалося стабільним і безпечним, раптом перетворюється на невідомість, і батьки, які завжди захищали, тепер стоять поруч із людьми у білих халатах, які щось роблять із тілом дитини.

Коли фантазії стають небезпечними

Коли знань бракує, діти починають будувати власні пояснення та саме вони можуть виявитися найтравматичнішими. Дитина може вирішити, що:

• це її вина, що щось не так із тілом;

• її тіло «зіпсоване» чи «неправильне»;

• лікарі роблять боляче навмисне;

• батьки обрали сторону лікарів, а не дитини.

Ці хибні переконання можуть закарбовуватися надовго. І навіть після того, як процедуру завершено, дитина може думати: «Моє тіло знову може підвести», «Люди, які мали б допомагати, можуть завдати болю».

Чому це важливо

Часто можна почути «він ще маленький, нічого не запам’ятає», але наука давно довела протилежне. Діти раннього віку справді не формують чітких спогадів, які ми можемо відтворити словами. Але тіло та емоції «запам’ятовують» досвід. Саме тому дорослі іноді відчувають напруження чи страх у ситуаціях, які начебто не мають зрозумілого пояснення.

Коли зникає довіра

Одне з найважчих для дитини — відчуття втрати контролю. У звичайному житті малюк покладається на батьків, вони — «пілоти літака», у руках яких усе безпечно. Але під час процедури батьки передають контроль незнайомому лікарю.

Для дитини це може звучати приблизно так: «Як я можу довіряти тому, хто робить мені боляче, та чому мої батьки поруч і дозволяють це?»

Це не раціональні думки — це природна емоційна реакція. Але саме вона може стати основою недовіри чи страху у майбутньому.

Плутанина, страх і самотність

Коли дитина не розуміє, що відбувається з її тілом, уява може малювати найхимерніші сценарії. Ця плутанина може перерости у стійке переконання, що:

• тіло слабке чи крихке;

• з ним «не все гаразд»;

• інші можуть завдати болю, навіть якщо обіцяють допомогу;

• краще не допускати людей надто близько — ані фізично, ані емоційно.

Для деяких дорослих саме такі дитячі переживання стають корінням тривожності, страху лікарів або недовіри до тілесного контакту. Психологи бачать подібні історії майже щодня.

Це не означає, що кожна процедура завдає шкоди. Навпаки, батьки можуть дуже багато зробити, щоб дитина пройшла через процедуру без емоційної травми. Це — про мову, якою ми пояснюємо події, про підтримку, яку ми даємо, про те, що дитина не повинна залишатися наодинці зі своїми страхами.