Комплекс відмінника: хто на нього страждає і як його позбутися

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Якщо дитина відмінно навчається в школі, завжди охайна, ввічлива і слухає батьків – це часто сприймається татами-мамами як щось цілком природне. Вони звикають до такого стану справ і навіть не уявляють, що може бути інакше. А ще не замислюються над тим, чого це варте дитині. Так званий "комплекс відмінника" може призвести до серйозних психічних зривів, зокрема, до пияцтва, наркотичної залежності або навіть суїциду...

У яких саме випадках варто перейматися? І як позбавити школяра комплексу відмінника? Про це розповіла дитяча психологиня Житомирської гуманітарної гімназії №23 Наталія Сидоренок.

Якщо все дається легко...

На комплекс відмінника страждають не всі діти, для яких бути першими – норма життя. Рідко, та все ж зустрічаються такі, яким усе в житті дається дуже легко: десятки призових місць шкільних олімпіад, кращі результати в спортивних або хореографічних секціях і гуртках. До того ж, діти прекрасно ладнають з однокласниками і геть не схожі на "синю панчоху": модно одягаються, ходять на дискотеки, можуть пофарбувати волосся в незвичайний колір і ніколи не займаються зубрінням! Вони зазвичай не дуже переймаються з приводу невдач, які періодично трапляються: чиясь презентація виявилася кращою або твоя ідея виявилася вторинною. Вони знають, що все легко надолужать і виправлять. Такі діти не страждають на комплекси, тому що особливо не докладають зусиль для досягнення мети. У них все складається саме собою. Але це буває досить рідко.

Як навчити дитину не боятися невдач?

Найчастіше діти, які відмінно навчаються, слухняно поводяться, завжди охайні та привітні, відчувають у своєму житті певний дискомфорт. Вони не можуть вийти з дому з незаплетеною кіскою або м'ятому костюмі, бояться одягти модну та екстравагантну сукню і тому відчувають себе "синьою панчохою". Вони не відвідують вечірок, тому що бояться не встигнути зробити уроки. А ще в глибині душі постійно побоюються, що не зможуть бути першими. Як тоді дивитися в очі батькам і вчителям? Діти бояться зробити щось не так, крок убік доводить їх до розпачу. Але головне – вони абсолютно не готові до невдач. А життя – непередбачувана і підступна штука. Часто буває, що у школу приходить новий учитель і починає ставити відмінникові низькі оцінки, чіплятися і критикувати його на кожному кроці. Коли дитина розуміє, що золотої медалі їй просто не бачити, вона зопалу може стрибнути з мосту або порізати собі вени. У таких ситуаціях багато залежить від батьків, їхньої позиції і ставлення до своєї дитини.

"Якщо не отримаю 12, батьки мене вб'ють"

Дуже часто під час різних тестувань, які проводять психологи, діти зізнаються: "Якщо не отримаю 12 по всім предметам, батьки мене вб'ють". Психолог запрошує для розмови батьків такої дитини, і тут виявляється, що школяр зовсім не перебільшував! Коли говориш мамі, що дитина не завжди може отримувати вищі бали, вона щиро дивується: "Чому?" – і додає, що вона була відмінницею, чоловік має два червоних диплома і дитина їхня теж зобов'язана отримати червоний диплом. Інші варіанти в родині навіть не розглядаються. Такий тиск діти не можуть витримати, а батьки цього не бажають розуміти.

Хваліть дітей!

Батьки тиснуть на дітей, ті стараються щосили, але тата й мами так звикають до відмінних оцінок, що сприймають їх як щось природне. І ніколи не хвалять. А часто і зовсім перестають звертати увагу на дитину, мовляв, у неї завжди все "окей". До того ж у дитини розписана кожна хвилина, вона вивчає кілька іноземних мов, відвідує математичний гурток, плавання, танці тощо. І батьки не бажають вносити жодних змін у такий жорсткий режим. А навіщо? Нехай багато і плідно вчиться. На неї чекає блискуче майбутнє! Хоча дитина сама повинна вирішувати, які заняття їй до душі, а які – ні.

Чому дитина зривається?

Дуже часто дитина, поставлена у жорсткі рамки, в підлітковому віці зривається і починає протестувати. Та ще перевіряти власних батьків: а чи будуть вони любити мене не такою ідеальною? Школяр вперше в житті приносить додому не 12, а 7 балів, що доводить батьків до розпачу. Вони влаштовують грандіозний скандал, а дитя наступного дня приносить "п'ятірку". Далі – ще гірше. Дитина починає прогулювати школу. І тільки тоді батьки серйозно замислюються над тим, що відбувається з чадом. А чадо тішиться: нарешті його побачили! Можна сісти і спокійно поговорити з татом і мамою про його проблеми. Саме цього йому так не вистачало всі шкільні роки...

Муштра ні до чого доброго не призводить

Батькам потрібно зрозуміти, що дитина – не машина для отримування відмінних оцінок. Це особистість зі своїми прагненнями, бажаннями і слабкостями. Дитину обов'язково потрібно хвалити і щиро тішитись її успіхами. І ніколи не лаяти за невдачі! Муштра ні до чого доброго не призводить. Батькам потрібно думати не лише про успішність своєї дитини, але і про її душу. Головне – не зламати дитину, навчити її радіти життю, а ще бути готовою до невдач і гідно переносити випробування долі. Діти не повинні боятися отримувати не найвищі оцінки, вони не повинні боятися помилитися. Це дуже важливо. Людина не може бути завжди ідеальною, та це й не потрібно. Якщо дитина буде відчувати батьківську увагу, радість за успіхи, співчуття і розуміння, їй захочеться досягати ще більших результатів!

Як позбутися комплексу відмінника?

Діти, дозвольте собі бути неідеальними. Дозвольте собі те, чого раніше не дозволяли: поваляйтесь в осінньому листі або у сніговому заметі і отримайте від цього задоволення. Пофарбуйте одне пасмо волосся в незвичайний колір. Дозвольте собі один раз з'явитися в школі в яскравому одязі. Загалом, дайте собі волю, постарайтеся вийти за жорсткі рамки, які самі собі поставили. Час від часу це потрібно робити. Не бійтеся невдач. Частіше смійтеся і жартуєте, радійте спілкуванню з однокласниками, не зациклюйтеся на уроках.

Одні діти сприймають такі поради з радістю та ентузіазмом, а інші – з острахом, практично на межі непритомності.

Якщо дитині легко дається навчання, то батьки повинні постаратися зробити так, щоб вона не лінувалася. А якщо школяр з великим трудом домагається високих балів, постійно переживає і намагається щосили, а батьки вимагають стати кращим з кращих, то рано чи пізно станеться зрив. Хай краще ваша дитина залишиться без червоного диплому, але буде здоровою і щасливою, ніж круглим відмінником з хворою психікою. Як показує життя, червоні дипломи мало допомагають у досягненні особистого щастя, про яке мріє кожен з нас.

Юлія Мельничук

Залиште свій коментар

Вибір редакції