Небезпечна любов: як батьківська поблажливість шкодить дітям і що з цим робити

У сучасному світі, де турбота про дитину дедалі частіше асоціюється з намаганням зробити її життя максимально комфортним, багато батьків потрапляють у пастку поблажливого виховання. Здається, що любов — це потурання всім бажанням, уникнення «ні» та створення умов, у яких дитина завжди щаслива. Проте така модель поведінки може мати серйозні психологічні наслідки, які проявляються не одразу, а пізніше — у вигляді низької стресостійкості, проблем із соціалізацією, труднощів у побудові здорових стосунків та навіть рис нарцисизму, про це розповіло видання Psychology Today.

Поблажливе батьківство

Поблажливі (чи ті, що все дозволяють) батьки — це ті, хто:

• потурає дитині у більшості її бажань;

• уникає встановлення чітких меж і дисципліни;

• ставиться до дитини як до «особливої», яка заслуговує на все найкраще просто так.

Це не завжди має вигляд як вседозволеність. Іноді це виявляється у вигляді надмірної турботи: батьки виконують хатні справи замість дитини, захищають її від будь-яких труднощів, швидко купують нову іграшку чи рятують її від природних наслідків помилок.

На перший погляд, все це має вигляд як турбота. Але за відсутності кордонів дитина не вчиться:

• давати раду з розчаруванням;

• працювати заради результату;

• приймати «ні» як частину життя;

• бути у рівноправних взаєминах із іншими.

Як поблажливість калічить характер

Психологи давно попереджають: надмірне потурання може сприяти розвитку цілого ряду психологічних проблем, зокрема:

• Низька толерантність до фрустрації — дитина не вміє переживати розчарування, будь-яка невдача викликає істерики чи апатію.

• Проблеми з управлінням гнівом — діти, яким усе дозволяли, часто в дорослому житті не вміють стримувати емоції, особливо у ситуаціях, коли щось йде не за їхнім сценарієм.

• Відчуття привілеїв — очікування, що світ буде підлаштовуватися під їхні бажання, з роками перетворюється на нездатність будувати здорові стосунки чи працювати у команді.

• Нарцисизм — коли дитину змалку переконують, що вона «краща за інших», вона починає вважати, що заслуговує на особливе ставлення, навіть без зусиль чи заслуг.

Надмірна батьківська поблажливість є одним із факторів ризику розвитку нарцисичних рис у підлітковому віці.

Чому так стається

Батьки часто плутають любов із тимчасовим задоволенням. Їм боляче бачити розчарування в очах дитини, тому вони:

• відмовляються від дисципліни;

• «підчищають» за дитиною наслідки;

• намагаються компенсувати відсутність часу матеріальними благами;

• хочуть бути «другом», а не авторитетом.

Але здоровий розвиток дитини потребує не лише любові, а й структури. Дітям потрібні межі так само як і обійми.

Що можна зробити

Повернути баланс можна. Важливо пам’ятати: любов — це не лише давати, а й навчати. Ось кілька кроків:

• Навчіть чекати. Подарунки не мають бути миттєвими. Нехай дитина чекає до дня народження чи канікул. Це розвиває терпіння.

• Встановлюйте чіткі межі. Скажіть тверде, але доброзичливе «ні» та поясніть причину. Не потрібно перепрошувати за межі — вони вчать дитину, що інші люди мають свої потреби.

• Вимагайте зусиль. Замість того, щоб рятувати від труднощів, дозвольте дитині стикатися з ними. Не складається пазл — допоможіть трохи, але не робіть усе замість неї.

• Навчіть поважати інших. Не завжди її ігри будуть обиратися на майданчику. І це нормально. Дитина повинна вміти домовлятись, поступатися та співпрацювати.

• Подавайте приклад. Покажіть, що й ви чекаєте, що ви працюєте над собою, що ви помиляєтесь і визнаєте це. Діти вчаться через моделювання.

Поблажливість — не турбота

Справжня турбота — це вміння виховати сильну, стійку та добру особистість. Це довгий процес, у якому батьки мають бути не просто друзями, а й орієнтирами, які допомагають дитині розуміти межі, будувати цінності та формувати характер. Потурання — це любов без структури. А любов без структури — це шлях до емоційної незрілості.

Пам’ятайте: сказати «ні» — це теж прояв любові. Іноді найкращий подарунок, який ми можемо дати дитині — це досвід фрустрації, який вона подолає, щоб зрости.