Хвороба поцілунків і залюблених дітей: особливості мононуклеозу

У дорослих цю недугу називають "поцілунковою" хворобою, а у малих – хворобою залюблених дітей. Про особливості перебігу та лікування мононуклеозу у дитини ми поговорили з лікарем-інфекціоністом клініки "Борис" Вікторією Бичок.

Мононуклеоз – гостре інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом Епштейна-Барр, але може викликатися і цитомегаловірусом.

Поширені симптоми захворювання:

підвищення температури, при цьому температура може бути різною: від субфебрильної до фебрильної, тримається від 5 до 10 днів;

збільшення периферичних лімфовузлів, найчастіше шийних лімфовузлів (розміром з горошину або навіть з волоський горіх);

збільшення печінки і селезінки;

характерна зміна в загальному клінічному аналізі крові: поява в крові атипових мононуклеарів;

сухий риніт. Цей симптом більш характерний для дитячого мононуклеозу. При цьому спостерігається закладеність носа, нічне хропіння, набряк повік та підшкірної клітковини обличчя. Крім того, до дитячого симптому зараховують запалення лімфоїдної тканини аденоїдів і піднебінних мигдалин (тонзиліт).

В ранньому віці (до 3 років) найчастіше спостерігається атиповий перебіг мононуклеозу. Перебіг захворювання малосимптомний, при цьому спостерігаються:

катаральні явища (спостерігаються під час звичайного ГРВІ);

помірне збільшення печінки і селезінки;

помірне запалення задніх шийних лімфовузлів:

при цьому більш виражене запалення аденоїдів;

можуть виникати різні висипання на шкірі. При цьому висип не має чіткого характеру, він з'являється на різних ділянках тіла, найчастіше на обличчі і грудях.

Як виникає захворювання

Це захворювання малоконтагіозне. Отже, епідемій мононуклеозу не буває в зв'язку з тим, що це захворювання належить до групи герпетичних інфекцій. Вірус не стійкий у зовнішньому середовищі, тому зараження відбувається в разі близького контакту. Інфікування вірусом відбувається повітряно-крапельним шляхом. Заразити мононуклеозом може як хворий, так і вірусоносій. У дитсадку малюки можуть заражатися, спробувавши на зуб іграшку, обслинену дитиною-вірусоносієм. Також заразити дитину може дорослий під час поцілунків. Період між проникненням вірусу і першими симптомами захворювання може бути від декількох днів до двох тижнів.

Зараження мононуклеозом призводить до таких ускладнень:

Імунодефіцит. Віруси мононуклеозу лімфотропні, тобто вражають клітини лімфоїдної тканини – лімфоцити, які відповідають за лімфоїдну систему. А оскільки лімфоїдна система безпосередньо пов'язана з імунітетом, то у зв'язку з ураженням лімфоїдної системи спостерігаються явища імунодефіциту.

Приєднання бактеріальної флори. При зараженні вірусом може додаватися вторинна бактеріальна флора (стрептококова або стафілококова інфекція). У цьому разі можливі гнійні або фолікулярні ангіни, які внаслідок імунодефіциту мають затяжний перебіг (7-10 днів). Крім цього, зрідка можуть виникати отит, бронхіт чи пневмонія.

Ураження клітин печінки. Це призводить до гепатиту, викликаного Епштейна-Барр вірусом. При цьому зустрічаються як жовтяничні, так і безжовтяничні форми гепатиту.

Дуже рідко:

Якщо мононуклеоз виникає на тлі більш серйозного захворювання, пов'язаного з імунодефіцитом (ВІЛ, онкологічні захворювання), виникають захворювання крові: недокрів'я, зменшення кількості тромбоцитів, виражені зміни у формулі крові тощо;

вкрай рідко у дітей зі слабкою імунною системою можуть бути захворювання центральної нервової системи;

увеїт – захворювання очей;

розрив селезінки.

Діагностика мононуклеозу

Найчастіше симптоми захворювання яскраво виражені, що дозволяє виявити його під час звичайного огляду. Більш наочно підтвердити попередній діагноз допоможуть аналізи:

виявлення у формулі крові атипових мононуклеарів. Вони можуть, залежно від тяжкості захворювання, бути присутніми в кількості від 5 до 50% і більше;

виявлення у формулі крові збільшення кількості лімфоцитів і моноцитів;

визначення методом ІФА антитіл-імуноглобулінів M і G, які з'являються до вірусу Епштейна-Барр і цитомегаловірусу в період загострення або в разі гострого процесу;

визначення методом ПЛР циркуляції в крові фрагментів вірусів Епштейна-Барр і цитомегаловірусу.

Якщо мати ВІЛ-інфікована і у дитини з'являється гостра форма інфекційного мононуклеозу, за 3-6 місяців після захворювання потрібно здати кров на ВІЛ, тому що перша стадія ВІЛ-інфікування – це мононуклеозоподібний синдром.

Лікування мононуклеозу

Лікування повинен призначити лікар залежно від віку, тяжкості захворювання та відповідно до того, які органи уражаються. Спеціального препарату, який перемагає вірус мононуклеозу, немає, тому лікування призначають симптоматичне. Лікар може призначити судинозвужувальні краплі в ніс, лейкоцитарний інтерферон в ніс, віферон в свічках, імуномодулятори (підбираються індивідуально). Противірусні препарати призначають лише в разі дуже важкого перебігу захворювання. Є ще група препаратів – кортикостероїди, які можуть призначатися коротким курсом тільки за важкого перебігу захворювання. Якщо збільшена печінка і селезінка, призначається дієта, залежно від важкості ураження печінки призначаються рослинні препарати, гепатопротектори.

На тлі проведеної терапії захворювання може тривати 10 днів, лікування хвороби може і подовжуватися. Після лікування мононуклеозу зазвичай настає астенізація, присутній вторинний імунодефіцит. Це означає, що діти після інфекційного мононуклеозу з більш слабким імунітетом, більш схильні до простудних захворювань. При цьому відновлення печінки та селезінки відбувається дуже повільно. Залишкові явища після мононуклеозу можуть зберігатися до півроку, поки не завершиться процес повного відновлення.

Увага! Діти, у яких тривалий час зберігаються зміни в загальному аналізі крові, повинні спостерігатися у гематолога.

Якщо лікування не проводиться або проводиться неправильно, діти можуть залишатися вірусоносіями. При цьому вірус може виділятися до 18 місяців. Якщо ж вірус циркулює в крові довше 6 місяців, іноді може виникати хронічний перебіг інфекції. У цьому разі вірус Епштейна-Барр може осідати в інших органах і викликати їхнє запалення. Тому після проходження лікування бажано шляхом аналізу ПЛР переконатися, що вірус у крові відсутній. Зате після перенесеного захворювання зберігається постінфекційний імунітет.

Тетяна Корякіна