Помилки батьків: як не зіпсувати стосунки з дітьми-підлітками

Помилки батьків: як не зіпсувати стосунки з дітьми-підлітками

Фото: Credits

Більшість батьків підлітків зізнаються в тому, що їм важко спілкуватися зі своїми дітьми, а процес виховання перетворився на велику проблему: підлітки не хочуть нікого слухати, огризаються, не терплять зауважень, порад і настанов. Часто у відповідь просто грюкають дверима... Тата-мами ламають голову: що робити? Одні батьки вважають, що цей жахливий період треба просто перечекати. Інші намагаються з позиції сили боротися із зухвалою поведінкою дітей. А хтось студіює статті з виховання, щоб знайти підхід до дитини, у якої скоро з'являться вуса.

Підлітковий період складний як для самих дітей, які вже виглядають, як дорослі, і вважають, що мають право самостійно вирішувати всі питання, так і для батьків, у яких не завжди вистачає терпіння та життєвої мудрості, щоб не зіпсувати стосунки з дитиною. Батьки не усвідомлюють, що дитина виросла, і це вже не слухняна "ромашечка", а норовливий "кактус". Самі діти теж губляться і не розуміють, як поводитися. У такому разі роль батьків – допомогти сім'ї гідно пройти цей складний шлях. Однак саме тата-мами часто вчиняють досить необачно, а за помилки доводиться сплачувати чималу ціну.

Про те, яку стратегію спілкування обрати батькам і що ні в якому разі не можна робити, розповіла житомирська психологиня Наталія Сідорьонок.

Зробиш так, як я казав!

Багато батьків звикли, що дитина слухається їх беззаперечно, і тому лютують від того, що любе чадо відбилося від рук і не бажає робити те, що йому кажуть. Тата-мами вимагають беззастережного підпорядкування, карають дитину та не чують жодних заперечень. Вони впевнені, що настав час показати дитині, хто в сім'ї головний. Одно слово, намагаються раз і назавжди розставити крапки над "і". Вони не розуміють, що методи виховання, які колись застосовували до них їхні батьки, не працюють із сучасними підлітками! Такі методи можуть лише зламати дитину, але не виховати. Це ще більше віддаляє батьків від своєї дитини: у відповідь виникають лють, злість, образа і навіть ненависть до мами й тата.

Не варто ламати підлітка "через коліно". Насамперед потрібно дати дитині самій висловитися. Уважно вислухайте її та добре поміркуйте над тим, у чому вона може мати рацію. Почніть розмову з того, що ви чудово розумієте, про що вона говорить, і поділяєте її думку... А далі слід обережно перейти до викладу власної позиції. Ніколи не використовуйте слово "але". Це одразу ж відштовхне дитину та призведе до чергової сварки. Краще сформулювати фразу м'якіше, наприклад: "Я згодна з тобою. А з іншого боку..." або "...водночас мені б хотілося..." Дитина може відразу не погодитися, але вона обов'язково запам'ятає ваші слова та візьме їх до уваги. А згодом може зробити саме так, як ви її просили. У будь-якому разі, при такому спілкуванні дитина не замикається в собі, не йде на конфлікт і продовжує нормальне спілкування з батьками. Це дуже важливо.

Батькам необхідно більше запитувати і радитися з дитиною, щоб вона відчувала себе повноправним членом сім'ї: "Як ти думаєш?", "Який вихід ти бачиш?". При цьому не слід боятися втратити свій авторитет. Якщо дитина вас справді поважає, то ваші запитання до неї та бажання радитися на авторитет ніяк не вплинуть.

Категоричне "ні" — лише в екстреній ситуації

Багато батьків дуже часто кажуть підліткові "ні" і постійно щось забороняють. І якщо в ранньому дитинстві дитина боялася не послухатися, то в підлітковому віці вона просто перестане звертати увагу на заборони і вчинятиме по-своєму. Тому замість категоричних "не роби", "не ходи", "не грими", краще конструктивно поговорити з підлітком про те, що вас не влаштовує, чи запропонувати альтернативу. Наприклад, якщо він постійно говорить грубощі своїй сестрі, можна запитати, навіщо він ображає близьку людину? Чому змушує її плакати? У чому вона завинила? В такому випадку підліток зможе побачити ситуацію з боку та зрозуміти, що справді завдає болю.

Ще приклад: якщо підліток приводить до себе додому друзів і вони вмикають музику на всю гучність, можна спокійно домовитися з ним, що діти повеселяться ще хвилин 15, а потім усі дружно підуть гуляти на вулицю, тому що у мами болить голова, або всі дружно одягнуть навушники. Ніяких криків та лайки! Усі питання треба вирішувати спокійно та спільно.

Щоправда, є випадки коли батьки категорично проти бажання дитини. Наприклад, поїхати на вихідні до іншого регіону країни з малознайомою компанією. І якщо вже батько каже категорично "ні", то це справді екстрений випадок. Проте він має пояснити дитині, чому інакше ніяк не можна. Якщо слово "ні" звучить по десять разів на день, заборона втрачає будь-який сенс, але якщо таке буває лише в найсерйозніших ситуаціях, то дитина обов'язково дослухається і замислиться над наслідками.

"Ти знову не прибрав свою кімнату"

У підлітковому віці діти бажають, щоб до них ставилися, як до дорослих, а батьки часто від ранку до ночі роблять їм зауваження: ти не почистив своє взуття, ти погано миєш посуд, ти не так тримаєш вилку.

Багато батьків помічають лише помилки та промахи своєї дитини, і це їх дратує. А дитину пригнічує постійна увага батьків до її недоліків. Звідси – сварки та образи у сім'ї. Зрозуміло, що підлітки ще багато не вміють, але вдають, що все знають і цілком обійдуться без батьківської допомоги, і тому справді можуть зробити щось не так. Та батькам потрібно навчитися бачити не лише недоліки та помилки дитини, а й позитивні її сторони. Наприклад, як вона добре перекопала город біля будинку за містом, як приготувала на всіх сніданок, з якою готовністю допомагає молодшій сестрі викнувати уроки. Це треба помічати та хвалити! Не бійтеся слів захоплення та подяки, вони стимулюють дитину радувати вас ще більше. А вказувати на недоліки необхідно дуже коректно, щоб не образити свою дитину і не зіпсувати довірливих та дружніх стосунків.

А як поводяться батьки?

Вимагаючи щось від дитини, батьки самі мають показувати приклад. Якщо вони постійно говорять про шкоду куріння, але самі при цьому курять, то жодні аргументи не допоможуть. Якщо вимагають чистоти та порядку в кімнаті, а самі лише час від часу займаються прибиранням квартири, то дитина ніколи не стежитиме за порядком. Якщо постійно спізнюються на роботу, вони не можуть лаяти дитину за те, що вона приходить до школи із запізненням.

"Вчися на моїх помилках"

Якщо батьки вирішили викорінити погані звички у дитини, наприклад, постійне невиконання уроків та небажання записувати домашні завдання, то найкраще згадати себе у шкільні роки та відверто поговорити. "Ти знаєш, я в школі не виконувала багатьох уроків. Як наслідок, знизилася успішність. А у випускному класі я не змогла добре підготуватися до вступу до ВУЗу. Не повторюй моїх помилок". Щоправда, з одкровеннями також намагайтеся не переборщити.

Обходьтеся без "шпильок"

Багато батьків за кожну провину та помилку дитини лають її, обурюються і карають. А ще не шкодують образливих слів на кшталт "ледар", "невіглас", "недотепа" і так далі. Таке ставлення до дитини не призведе до гарних результатів, а лише посилить складні стосунки в сім'ї. Батькам слід коректно обговорити з дитиною те, що вона зробила погано або неправильно, і підкреслити, що це лише помилка, якої вона більше ніколи не припуститься. Нагадати, що неможливо прожити без помилок, головне – на них навчатися. І якщо дитина робить кроки на шляху до виправлення помилок – підтримайте та допоможіть їй. Вона обов'язково це оцінить. Постійні "шпильки" і лайка на її адресу призведуть до зворотного ефекту – дитина все робитиме на зло.

Вмійте визнавати помилки

Дуже важливо навчити дитину визнавати свої помилки та просити вибачення. Вона чинитиме так лише в тому випадку, якщо самі батьки вміють визнати свою неправоту. Якщо хтось із батьків зопалу насварився і звинуватив у тому, чого не було, він повинен обов'язково вибачитися перед дитиною. Тоді і дитина вибачиться, якщо наговорила грубощів, десь "накосячила" або змусила даремно хвилюватися.

Поважайте свою дитину

Відносини у сім'ї зміцнюють спільні походи до кіно, кафе, дотримання особистого простору кожного, зокрема підлітка. Важлива відсутність тотального контролю за ним, а також довіра та повага. Причому мається на увазі не лише повага, яка проявляється у спілкуванні, але й повага до захоплень, занять, його друзів, його мрій та прагнень.

Незважаючи на гормональні сплески, вразливу психіку та часті перепади настрою, підлітки – це лише діти, які трохи подорослішали, і які, як і раніше, потребують турботи, підтримки та розуміння. Батькам доведеться докласти чимало зусиль, щоб зберегти взаємну повагу та довіру у сім'ї. Але зусилля того варті.

Читайте також:

Повʼязані теми:

Наступна публікація