Ранній розвиток дитини. Чим він небезпечний?

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Сучасні батьки буквально схиблені на ранньому розвитку – вони вважають, що тільки за допомогою новітніх методик вони зможуть виховати дитину з безмежними інтелектуальними можливостями. Але мало хто замислюється про те, що ранній розвиток може принести дитині як серйозну користь, так і завдати не менш серйозної шкоди. Чим він небезпечний?

"Стань таким, як я хочу!"

Віддаючи дитину до секції з раннього розвитку, батьки – свідомо чи підсвідомо – змушують її відповідати своїм уявленням про ідеальну дитину. Якими б шляхетними намірами не були продиктовані їхні вчинки, те, що вони роблять, є психологічним насильством, яке вони вивляють щодо власних дітей. Дитина бачить, що тато з мамою незадоволені, коли вона не демонструє особливі досягнення, дитина намагається зробити все, щоб сподобатися батькам.

Але що робити, якщо їй це не під силу – у неї немає необхідних для цього здібностей? Вона з усієї сили буде намагатися відповідати картинці, яку намалювали в своїх головах її тато з мамою, а за неможливості це зробити, прикидатися такою. Важко сказати, чи виростять такі батьки генія, але те, що вони навчать брехати і прикидатися - поза всяким сумнівом.

Відсутність бажань

Постійне нав'язування дитині, чим і як їй займатися, може призвести до того, що вона припинить розуміти, чого хоче насправді. Коли тобі з раннього дитинства вказують, до якої секції ходити і які здібності розвивати, ти з часом припиняєш орієнтуватися у власних бажаннях і йдеш шляхом, який означили для тебе інші. Можливо, у шкільному віці відсутність бажань не зіграє в житті дитини серйозної ролі, оскільки вона буде вчитися тому самому, що й інші. А ось у дорослому житті вона може стати причиною серйозної трагедії: людина, яка не знає, чим хоче займатися, змушена постійно змінювати професію без надії знайти ту, яка принесе їй не тільки матеріальне, але й моральне задоволення, але це – в кращому випадку. У гіршому – вибере виш, на який вкажуть їй все ті ж батьки, і буде щодня і довічно ходити на нецікаву роботу.

"Навіщо мені вчитися?"

Дитина, яка всьому необхідному – читанню, письму, рахунку, іноземним мовам – навчилася раніше за своїх однолітків, потрапивши до першого класу, втрачає інтерес до навчання. Справді, навіщо їй слухати вчительку, якщо все, про що вона розповідає, вона вже вивчила й перевершила. Вона буде поблажливо дивитися на своїх однолітків, які знають менше, ніж вона. Але небезпека раннього розвитку у цьому випадку навіть не в цьому, а в тому, що дитина може пропустити той момент, коли виявиться, що вона вже перебуває на одному рівні зі своїми однокласниками, а потім, якщо не змінить свого ставлення до навчання, і зовсім почне відставати від них. Самооцінці дитини, яку всі навколо досі називали, як мінімум, талантом, а, як максимум - генієм, буде завдано серйозного удару.

Дитина не виправдовує власних очікувань

Коли всі навколо співають тобі дифірамби і ставлять тебе як приклад іншим, мимоволі звикаєш почуватись особливим. Ось тільки це відповідає дійсності далеко не завжди. Ранній розвиток не дає ніякої гарантії того, що в дорослому віці дитина буде так само талановитою, як здавалося в дитинстві, і зросте у видатного діяча в тій чи іншій галузі. Розчарування звичайністю, якого зазнають при цьому батьки, які намагалися виховати генія, ніщо порівняно з почуттями, які випадуть на долю самого невдалого генія – вони можуть стати причиною, як мінімум, довічної депресії.

Зіркова хвороба

Не варто ігнорувати і зіркову хворобу, яку, як вірус, часто підхоплюють діти, не за чутками знайомі з методиками раннього розвитку. Загальне захоплення дорослих і обожнювання батьків створюють у дитини відчуття своєї унікальності і впевненості, що оточення їй, як кажуть, не пара. Зазвичай, зіркова хвороба не має нічого спільного із справжньою зірковістю і виносить на поверхню найгірші людські риси. Навряд чи батьки, які вирішили, що ранній розвиток вкрай необхідний їхній дитині, ставили перед собою таку мету.

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологині Марині Єлисєєвій.

Олександра Волошина

Залиште свій коментар

Вибір редакції