Від того, яку професію обере дитина, багато в чому залежить все її подальше життя – задоволеність собою, впевненість у своїх силах і добробут. Як допомогти в цьому своєму синові або дочці?
Самостійний вибір
Найголовніше питання, як саме дитина повинна зробити професійний вибір – самостійно або під тиском батьків. Останнє може бути як жорстким: "Зробиш так, як я сказав!", так і м'яким – у вигляді порад чи рекомендацій, але у будь-якому разі воно передбачає нав'язування дорослими своєї точки зору. Можна багато говорити про те, що рішення дитини має бути вільним і самостійним, але воно, швидше за все, залишаться без уваги – ми, батьки, завжди краще знаємо, що буде краще для нашої дитини. Однак нам далеко не все одно, як складуться наші з ними стосунки років за десять-пянадцать, і навряд чи ми хочемо, щоб вони звинувачували нас у тому, що ми змусили їх вибрати професію, яка їм не подобається. Щоб уникнути таких неприємних наслідків, варто дати дитині свободу вибору, навіть якщо вона помилиться, їй нікого буде звинувачувати, окрім самої себе.
Чим можуть допомогти батьки
Так що ж, батькам сидіти і спокійно дивитися на те, як їхня дитина кидається з боку у бік, не знаючи, яку професію вибрати? Зрозуміло, ні – деякі батьки все-таки можуть зробити. І – дати пораду.
По-перше, дізнатися, які професії будуть затребувані до того часу, коли син або дочка закінчить навчальний заклад. Причому саме затребувані, а не модні або престижні, оскільки часто молоді люди обирають професію, якою марять його однолітки, а згодом сидять без роботи і, відповідно, без грошей.
По-друге, пояснити дитині, що улюблений предмет, який вона вивчає у школі, і професія, яку вона збирається вибрати, не одне і те ж. Так, якщо їй подобається проводити хімічні досліди в шкільній лабораторії, не факт, що таке ж задоволення вона отримає від роботи на хімічному підприємстві.
По-третє, не повторюйте помилку більшості батьків – якщо дитина не визначилася зі своїм вибором, не змушуйте її вступати одразу ж після школи хоч куди, аби тільки не змарнувати рік або два. І вже тим більше не варто, подібно багатьом батькам, переконувати свого сина чи дочку: "Спочатку здобудь вищу освіту, а потім роби, що хочеш!" Досвід підказує, що тільки незначний відсоток молодих людей, які закінчили виш, йдуть здобувати професію, про яку мріяли.
Що наша професія? Гра!
Ну і, звичайно ж, батькам необхідно допомогти дитині дізнатися максимум про можливу професію, що називається, зсередини. Чим менша дитина, тим більш серйозну роль у її профорієнтації набуває гра. Діти грають від раннього віку, репетируючи переважно гендерні ролі, які їм доведеться грати в майбутньому: хлопчики - у машинки і війноньку, дівчатка – у дочки-матері. Ігри в професії трапляються рідше і обмежуються лікарем і вчителем, на більше їхньої фантазії і знань про ту чи іншу роботу не вистачає. Саме такого – ігрового – складника не вистачає в сучасній системі профорієнтації: все-таки теорія – це добре, а в поєднанні з практикою – набагато краще. Якщо дитина самостійно зробить те, що передбачає та чи та робота, це дозволить їй вибирати її, керуючись не ілюзіями, а власним досвідом. До того ж така практика дасть дитині можливість оцінити плоди своєї праці та зробити висновок, влаштовують вони її чи ні. Чим більше буде таких дослідів у дитини, тим імовірніше, що вона вибере справу до душі, а не через моду, за порадою друзів чи настановою дорослих.
Добре забуте старе?
Можливо, хтось заперечить, що в такій формі вибору професії немає нічого нового – щось подібне практикувалося в радянських школах і називалося уроками професійної орієнтації. Однак це не зовсім так: у той час старшокласникам для освоєння пропонувалося кілька професій на вибір, вони були не найпрестижнішими, вивчити їх потрібно максимально глибоко, а в результаті освоєння видавалися свідоцтва про те, що людина, яка прослухала курс, відвідала практичні заняття і склала іспит, може працювати водієм або швачкою.
Нова сучасна методика професійної орієнтації нічого подібного не передбачає, зате перелік професій, з яких дитина, нехай і більш поверхнево, може познайомитися, набагато ширше. Якщо ви не знайдете навчальний заклад, в якому проводять такі заняття, цілком можете організувати їх самостійно – благо, відсутність відповідних ігор в магазинах не спостерігається. До того ж зараз можна знайти людей, які проводять приватні майстер-класи, а також потрапити на екскурсії на різні підприємства.
За допомогу у розкритті теми дякуємо психологу Марині Єлисєєвій.
Олександра Волошина