Чому аристократки 18 століття прикидалися пастушками: дивна мода минулого

За словами історикині Емі Боїнгтон, більшість цих жінок, ймовірно, ніколи в житті не торкалися овець. Вони просто грали роль невинних пастушок, які насолоджуються природою серед полів.

Мода на образ пастушки насправді не мала нічого спільного з доглядом за вівцями — вона була про свободу. Натхнена поезією Стародавньої Греції та Риму, зокрема ідеєю Аркадії, еліта прагнула створити образ простоти, невинності та близькості до природи. Це була втеча від задушливої штучності королівських дворів.

Але варто чітко розуміти: це не мало нічого спільного зі справжніми селянами. Реальні селяни в полях мерзли, жили в бідності, голодували й важко працювали майже задарма. Естетика пастушки була ретельно відфільтрованою та прикрашеною версією реальності. Ці жінки не брудні, їм не холодно, і вже точно вони не голодні, вони одягнені у свої найкращі сукні з шовку та оксамиту, прикрашені квітами й стрічками. Це була своєрідна «шикарна бідність» — романтизована мода на просте життя.

Ці жінки стоять у вигаданих пейзажах. Ці вівці — умовність, іноді вони навіть не зображені поруч. Посохи, які вони тримають — лише реквізит. Усе це було способом продемонструвати чеснотливість, невинність і водночас привабливість на шлюбному ринку. Більшість таких портретів зображують незаміжніх жінок. Вони підкреслювали свою чистоту та нібито незіпсованість мінливою модою свого часу.

І все ж, парадоксально, вони самі підкорялися моді — моді на такий тип портретів. Існує безліч подібних картин початку 18 століття саме тому, що ця поза була найпопулярнішою і наймоднішою.

Тож наступного разу, коли побачите на картині жінку з вівцею, пастушим посохом і на тлі ідилічного пейзажу, поцікавтеся, хто вона. Майже напевно це буде багата аристократка, яка сяє у своїй найдорожчій та найрозкішнішій сукні.