Як жінки ходили, сідали й їздили в екіпажах у величезних сукнях

Уявити повсякденне життя тогочасної жінки в пишній сукні сьогодні непросто, а особливо те, якого клопоту їм додавали криноліни — спеціальні конструкції, які носили під сукнями, щоб надати спідницям модної в ті часи округлої форми.

Особливої популярності сталеві криноліни-клітки набули наприкінці 1850-х років. На відміну від того, як їх можна уявити, вони не були суцільними важкими конструкціями. Основу становили металеві обручі, з’єднані між собою. Така конструкція була відносно легкою, але водночас могла бути надзвичайно широкою. У найширшому місці окружність криноліна могла сягати близько 5,5 метра.

Це означало, що жінці доводилося буквально вчитися жити зі своїм новим силуетом. Потрібно було знати, як правильно ходити, сідати, заходити в транспорт і долати сходи. І все це — так, щоб не показати щиколотки, які в тогочасному суспільстві вважалися непристойною для демонстрації частиною тіла.

На перший погляд здається, що кринолін мав би зробити сидіння практично неможливим, проте конструкція була гнучкою. Коли жінка сідала, сталеві обручі складалися назад, а тканина розкладалася навколо жінки широкими складками, тому кринолін не потрібно було повністю знімати чи складати вручну. Втім, навіть цей простий на перший погляд рух вимагав вправності, наприклад, деякі жінки піднімали задню частину криноліна, клали її на сидіння, а вже потім сідали.

Однак кринолін створював й інші проблеми:

• Вузькі проходи й огорожі ставали справжньою перешкодою, але ще складніше було спускатися сходами, адже через ширину сукні жінка могла не бачити власних ніг, тому кожен крок вимагав обережності.

• Ще одним викликом була посадка в екіпаж, бо щоб потрапити всередину, жінці потрібно було правильно скласти цю об’ємну конструкцію під спідницею. Інколи без сторонньої допомоги це могло бути досить складно.

• Сильний вітер перетворював кринолін також на проблему. Порив міг підняти спідницю, оголивши обручі. Для тогочасної жінки це було не просто незручно, а й потенційно скандально, адже правила пристойності вимагали приховувати ноги. Тож негода могла буквально зруйнувати репутацію.

• Набагато серйознішою проблемою був відкритий вогонь. Широкі спідниці легко могли опинитися надто близько до каміна, свічки чи іншого джерела полум’я і загорітися. У 19 столітті такі випадки не були рідкістю і велика кількість тканини в жіночому вбранні створювала додатковий ризик, особливо в приміщеннях із відкритими камінами.

Попри всі незручності, криноліни залишалися надзвичайно популярними протягом кількох десятиліть. Вони створювали силует, який відповідав тогочасному уявленню про жіночу красу: вузька талія та пишна, округла спідниця. Однак до 1870-х років мода змінилася і величезні об’єми поступово вийшли з ужитку, а на їхнє місце прийшов приталений силует.