Це історія 24-річної Ганни Зайцевої, яка разом із тримісячним сином 65 днів провела на заводі "Азовсталь".
Що в підземній окупації стало найважчим випробуванням для молодої мами та немовляти, як Ганна доглядала дитину і що трапилося з її чоловіком – дивіться.
Про початок війни та життя у бомбосховищі "Азовсталі"
Ганна зі Святославом були серед тих, хто рятувався у підземеллі "Азовсталі". Святослав був наймолодшим мешканцем бункера, йому було три місяці, коли розпочалася війна. Ганна – мешканка Маріуполя, працювала вчителем французької мови у школі. Чоловік Ганни працював на "Азовсталі", коли почалася війна, він отримав повідомлення із пропозицією привести сім'ю у безпечний притулок на комбінаті.
Сім'я гадала, що це все ненадовго, на два-три дні. Не взяли із собою навіть тварин. У бомбосховищі разом із Ганною було 75 людей. Спочатку було дуже складно, як фізично, і морально. Бракувало ліжок. Вони були триярусними, і люди робили імпровізовані ліжка з пінопласту, на них було боляче спати, на тілі залишалися синці.
Їжі також практично не було. Спочатку харчувалися сухпайками, а потім – продуктами, які приносили військові. Ганна схудла на 10 кг і втратила молоко через стрес. Найбільше жінка боялася, що голодуватиме її син. Спочатку військові приносили все, але потім вони приносили тільки молоко та цукор, я змішувала їх і цим годувала дитину. Їжі не вистачало всім дітям, вони весь час говорили про їжу та вигадували про неї ігри.
З часом обстріли та бомбардування посилювалися. Іноді жителям бомбосховища здавалося, що їхній притулок рано чи пізно стане їхньою братською могилою. 25 квітня після удару важкою бомбою впала п'ятиповерхівка над бомбосховищем.
Вже після евакуації Ганна дізналася, що наступну бомбу бомбосховище вже не витримало б. Але, на щастя, їм удалося вийти живими. Після 65 днів під землею Ганна з чоловіком та сином вибралася з підземелля "Азовсталі", вони були одними з перших евакуйованих у Запоріжжі.
Про вихід із підземелля та записку від чоловіка
Молода мати зі сльозами згадує момент, коли після довгих тижнів у підземеллі її син нарешті побачив сонце та небо. Дитина, яка народилася восени, вперше в житті побачила траву.
Зараз мати і син у безпеці, та всі її мрії про те, щоб побачити чоловіка. Кирило Зайцев із позивним "Вольт" — боєць полку "Азов". Він раніше був морським піхотинцем, потім залишив службу, але 24 лютого вирішив стати на захист Батьківщини разом з "азовцями". З ним зараз немає зв'язку, але Ганна бачила його на одному із відео з полону. Це означає, що він живий, і надія є.
Пара познайомилася у Маріуполі, одружилися рік тому. Кирило продовжував хвилюватися за дружину та сина навіть тоді, коли вони вже вибралися з "Азовсталі". За кілька днів до того моменту, як боєць потрапив у полон, він встиг передати рідним символічний лист:
"Ви найдорожче, що в мене є. У ці бурхливі часи мене заспокоює лише думка про нашу щасливу сім'ю".
Ганна Зайцева вийшла на зв'язок зі студією програми "Сніданок". Вона розповіла, що їй ще складно звикнути до думки про те, що вона наразі в умовно безпечному місці в Україні. Але вона сподівається, що незабаром небо над усією країною стане мирним.
Про допити у фільтраційному таборі окупантів
Ганна розуміє, що під час проходження через фільтраційний табір окупантів як дружина військового вона зазнавала серйознішого ризику, ніж інші. Жінці допомогло знання французької. Французькою вона почала спілкування з представниками Червоного хреста і пояснила, хто вона, і те, що, можливо, на неї чекає більша увага окупантів.
Ганну допитували представники ФСБ. Жінку питали про її чоловіка, про те, які у нього є татуювання, про його політичні погляди, друзів. Ганні вдалося відповісти на всі запитання ухильно і не видати жодної цінної інформації. Молодій жінці погрожували, іншим дружинам військових росіяни обіцяли надіслати в шухляди голови їхніх чоловіків. Жінки, співробітниці ФСБ — гестапівці сьогоднішнього дня, проводили огляд, змушували зняти з себе все, включаючи білизну, шукали шрами та татуювання.
Коли Ганна змогла поговорити зі своїм чоловіком уже із Запоріжжя, він розповів їй про те, що у них закінчується вода, їжа та медикаменти. Чоловік не вірив, що йому вдасться вийти із оточення. Ганна, як могла, підтримувала чоловіка і просила не втрачати надію.
Про найскладніше
Найскладнішим для молодої матері всі ці 65 днів у бомбосховищі було розуміти, що прихід на "Азовсталь" — це був її вибір, можливо помилковий. Дуже важко було розуміти, що ти нічим не можеш допомогти своїй дитині. Ганна вдячна всім, хто допоміг визволити їх із підземелля.
Ганна каже, що бачила на відео свій будинок у Маріуполі, він повністю зруйнований та підлягає знесенню.
Про мрії
Ганна мріє лише про те, щоб знову обійняти свого чоловіка. А ще про те, що колись у них із чоловіком буде ще й дочка.
Читайте також:
- Історія тих, хто вижив: як мати і дочка врятувалися після розстрілу машини, в якій загинуло п'ятеро їхніх близьких
- Історія тих, хто вижив: мешканець Димера розповів, як добирався з двома собаками пішки до Києва
- Історія тих, хто вижив: українка вивезла з блокадного Маріуполя 50 собак
- Історія тих, хто вижив: сестри-киянки розповіли, як евакуювали 47 котів та собаку