Людська психіка сприймає війну, як катастрофу для життя людини, включно з усіма сферами. Стосунки в парі - це одна з тих сфер, де в цей період частіше виникають конфлікти, розставання, змінюється форма стосунків, проявляється те, що було заховано глибоко чи не промовлено свого часу.
Чому так відбувається - в телеграм-каналі "Психологічна підтримка" розповіла психологиня у методі гештальт-терапії Ольга Котляр.
Злість та претензії одне до одного
Психіка людини передбачлива — важливо зрозуміти значення і сенс кожної емоції та навчитися правильно висловлювати їх.
Злість потрібна кожному, як повітря. Через агресію ми закриваємо свої потреби і вибудовуємо міжособистісні межі контакту з людьми та з партнерами у стосунках.
Зараз злість піднімається, насправді, на агресора, на ситуацію, яку неможливо вирішити на своєму рівні, бо війна — справа політична, а не романтична.
Заявляючи претензії до свого чоловіка: "Ти нічого не можеш вирішити!", "У тебе є свій погляд?!", "Ти мене не розумієш" тощо, жінка у такий спосіб заганяє його в кут.
Важливо розуміти: так, ваш чоловік не може вирішити якісь питання просто зараз. Але й критикою в його бік, із знецінюванням особистих амбіцій другої половинки, ви результату точно не отримаєте.
Це легко можна перевірити. Спробуйте відповісти на запитання: якого результату ви вже досягли, пригнічуючи самолюбство вашого партнера? А тепер подумайте, наскільки ви щасливі з тим результатом, що у вас є.
Що робити?
- Підтримувати одне одного, навчитися чути, хто що може, а хто чого не може дати в цей період. Вирішувати проблему разом, а не самій, щоб потім злитися та ображатися.
- Говорити одне з одним через "я-повідомлення" замість "ти-повідомлення". Наприклад: "Я прошу твоєї допомоги" замість "Ти мені не допомагаєш!".
Чоловіки не плачуть
Кожна жінка має образ її і тільки її героя. У жіночій уяві найчастіше чоловік — це сила, рішучість, вміння ухвалювати рішення, заробляти гроші та нести відповідальність за добробут сім'ї. І коли жінка бачить в очах чоловіка страх, розпач, безпорадність та сльози — її очікування "розбиваються" з болем у серці.
І в таких випадках стосунки в парі починають втрачати сенс, тому що жінка перестає бачити в чоловікові героя, а чоловік "закривається", уникаючи спілкування зі страху бути собою та виявити свою людську природу.
Додамо сюди ще почуття провини в чоловіків та сорому одночасно за свої емоції. А в жінки — образи та страх довіритися такому чоловікові. Що робити обом?
Запам’ятайте: є людина, а є її реакції. У кожної людини є її персональні реакції до якоїсь події, а є почуття до вас.
Важливо не змішувати ці два моменти, тому що плачуть від болю всі люди, як і сміються від радості, за винятком, якщо сміх не викликаний захисною реакцією на те, що відбувається.
І кожна реакція чи погляд не характеризує зміни ставлення до вас особисто. Крім того, жаліти когось — це знецінювати ще сильніше будь-яку людину. Жаль принижує, а образа — не вирішує суть проблеми. Навчіться відокремлювати емоції партнера та почуття щодо вас.
Читайте також: