Мистецтво під час війни: як працюють театри Києва

Дата публікації
Перегляди
1809
Час на прочитання
4 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Мистецтво під час війни: як працюють театри Києва

Фото: УНІАН

Афоризм "коли б'ють гармати, музи мовчать" до нинішньої війни жодного стосунку не має.

Київські театри поступово, один за одним, розпочинають роботу – щоправда, з урахуванням специфіки воєнного часу. Тож за якими правилами зараз працюють київські театри і що потрібно знати, перш ніж купити квиток?

Далі від "центрів ухвалення рішень"

Першим театром, який почав працювати ще у квітні, був театр ім. І. Франка. Вистави – "Лімерівна" Панаса Мирного та "Шельменко-денщик" Григорія Квітки-Основ'яненка – показували на малій сцені театру ім. Лесі Українки та Оперної студії Київської консерваторії. На своїй рідній сцені "франківці" грати тоді не могли, оскільки будівля театру розташована в безпосередній близькості від центру ухвал​​​​​​​ення рішень – президентського палацу, якому загрожували ворожі ракети. Щоправда, у консерваторії встигли показати лише одну виставу, після чого – знову-таки з метою безпеки – решта теж перемістила до театру ім. Лесі Українки. Ціни на квитки були більш ніж демократичними – 100 гривень, а пропускна спроможність цих залів невелика, але ці – "перші ластівки" – давали надію на те, що театральний сезон, перерваний 24 лютого, продовжиться. Сьогодні актори театру працюють на своїх сценах – основній та камерній, яка носить ім'я Сергія Данченка. 15 липня закрився 102-й – один із найдраматичніших – сезонів в історії театру, але найближчим часом відкриється новий, 103-й: 14 серпня на малій сцені, 23 серпня – на основній, де цього вечора за традицією можна буде побачити. Вкрадене щастя" Івана Франка. До того ж франківці останнім часом випустили дві прем'єри – "Авантюру Никодима Дізми" польського автора Тадеуша Доленги-Мостовича та "Калігулу" Альбера Камю.

Ідемо до Опери!

Національна опера України працює майже два місяці в особливому режимі. Вистави йдуть тільки вихідними – іноді ще й у п'ятницю – і починаються о третій годині дня, щоб глядачі – не тільки кияни, а й ті, що живуть у передмісті – встигли дістатися додому засвітло і до настання комендантської години, що було б неможливо, якби вони починали. як у мирний час – о сьомій вечора. Ціни на квитки до Опери – втім, як і до інших театрів – більш ніж демократичні: найдешевші, в останніх рядах партеру, всього 100 гривень. З репертуару повністю зникла російська класика – стали лише твори українських та європейських авторів – Лисенка, Гулака-Артемовського, Станковича, Шевченка, Верді, Пуччіні, Россіні, Белліні, Моцарта, Равеля, Бізе, Мінкуса, Шопена, Штрауса.

Перед початком вистави глядачів попереджають не тільки про необхідність вимкнути мобільні телефони, до чого – за традицією, що склалася – дослухаються далеко не всі, а й про те, що у разі оголошення в місті повітряної тривоги вистава буде перервана, а всіх присутніх попросять спуститися в притулок, який розташований у гардеробі театру – на мінус першому поверсі. Оскільки це приміщення може вмістити лише триста осіб, квитки продаються саме в такій кількості, а це лише партер – бельетаж та яруси поки що для відвідування недоступні. Треба сказати, що в Оперному театрі добре знають, чого побоюються – під час Другої світової війни до його будівлі потрапила радянська авіабомба. Сталося це під час вистави "Лоегрін". Бомба пробила дах і стелю, загальмувавши в сітці, яка його зміцнювала, втратила силу, пробила підлогу, але, на щастя, не вибухнула. Вона впала з правого – якщо стояти обличчям до сцени – боку партеру, десь між четвертим та шостим рядами. Важко сказати, скільки людей вбило, відомо лише, що це були німці – як правило, вони займали партер. Якби бомба вибухнула, загинули б і кияни, яких за спогадами сучасників пускали на галерійку.

Бомбопритулок у Національній опері України

За час нинішньої війни тривога під час вистави поки що оголошувалась двічі. У таких випадках одразу ж – незважаючи на артистів, які співають та танцюють – опускається завіса, вмикається світло і адміністратор повідомляє глядачам про тривогу і просить спуститися до гардеробу. І доки половина присутніх слухняно спускається донизу, друга – абсолютно безвідповідально – виходить надвір: покурити, подихати повітрям, прогулятися навколо будівлі. І якщо убезпечити любителів променаду адміністрація театру не може, то про тих, хто перебуває у притулку, вона завчасно подбала, розставивши стільці та забезпечивши їх питною водою. Ось тільки на скасування повітряної тривоги, якщо вона затягується, чекають не всі: посидівши в гардеробі і вдосталь наговорившись, багато хто їде додому.

У компанії тих, які працюють, прибуває

Щодо інших театрів, то вони теж намагаються працювати. Так, театр ім. Лесі Українки, який відмовився у своїй назві від слова "російська", показує вистави неповний тиждень – від четверга до неділі – на всіх трьох своїх сценах: основній, малій та "Під дахом". А Театр драми та комедії на лівому березі Дніпра, трупа якого працює зараз у Ризі – на базі театру DAILE – обіцяє розпочати роботу у Києві вже у вересні.

Читайте також:

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
1809
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація