Це жінка, яка до останнього дня свого життя продовжувала боротися з дискримінацією, завдяки чому стала символом фемінізму і боротьби за рівність статей.
18 вересня в США на 87-му році життя померла Рут Гінзбург - суддя Верховного суду, яка протягом всієї своєї кар'єри боролася за гендерну рівність. Вона перебувала на цій посаді 27 років і була найстарішою суддею в його чинному складі. Причиною смерті стали ускладнення, викликані раком підшлункової залози, з яким вона боролася від 1999 року.
Сьогодні образ Гінзбург став найвпізнаванішим в офіційній американській історії, адже ця тендітна жінка зростом усього 155 сантиметрів змогла домогтися того, чого до неї не вдавалася. Саме Рут змогла вплинути на долі мільйонів жінок і змінити для цього всю систему американського законодавства.
ХТО ТАКА РУТ ГІНЗБУРГ
Джоан Рут Бейдер народилася 15 березня 1933 року в Брукліні, Нью-Йорк, і стала другою дочкою Селії і Натана Бейдерів, які жили в Брукліні, у районі Флетбуша. Батько Рут був єврейським іммігрантом з Одеси, а мати народилася в Нью-Йорку в родині австрійських євреїв. Вдома дівчинку ласкаво називали "Кікі", це прізвисько їй дала старша сестра Мерелін, яка померла в юному віці від менінгіту.
Жоден з батьків Рут не мав вищої освіти, але вони хотіли дати її своїй доньці. Дівчинка відвідувала державні школи, багато читала і вже в старшому віці не раз згадувала, що її натхненником була мама, яка постійно говорила, що Рут потрібно вчитися піклуватися про себе і бути незалежною. Саме тому Селія часто водила доньку до бібліотеки і залучала до читання і навчання.
Юна Рут була найкращою ученицею в класі, брала участь у безлічі позакласних заходів. Але на випускний в липні 1950 року дівчина не пішла. Її мати, у якої був діагностований рак шийки матки, померла за два дні до церемонії.
Після закінчення школи Гінзбург отримала повну стипендію в Корнельському університеті в Ітаці, штат Нью-Йорк, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Мартіном Гінзбургом. Одружилася пара через місяць після завершення її навчання. У шлюбі у них народилося двоє дітей - Джейн Гінзбург, Джеймс Стівен Гінзбург.
КАР'ЄРА
Після завершення коледжу, одруження і народження доньки Рут не кинула навчання, а навпаки, вступила до юридичної школи Гарвардського університету, де стала однією з дев'яти жінок у класі з близько 500 осіб. Будучи однією з малої кількості жінок у світі чоловіків, Рут постійно відчувала дискримінацію, одним із яскравих прикладів якої став випадок, коли декан школи, запитав у студенток, зокрема й Гінзбург, як вони виправдовують те, що зайняли місце кваліфікованого чоловіка в цьому навчальному закладі.
Але, попри все, жінка все старанніше вчилася і пізніше перевелася до Колумбійської юридичної школи, яку теж закінчила з відзнакою. Професори навчальних закладів давали Рут чудові характеристики і не сумнівалися в тому, що на Гінзбург чекає приголомшлива кар'єра.
Університети - не єдине місце, де дівчина зіштовхувалася з нерівністю, наприклад, у середині п'ятдесятих Гінзбург працювала в службі соціального забезпечення в Оклагомі, де Мартін служив офіцером. Дізнавшись про її вагітність, роботодавець понизив жінку на посаді. А 1960-го, коли Рут спробувала отримати посаду клерка у Верховному суді США, їй відмовили. Просто тому, що вона жінка.
Пізніше, 1963-го, коли вона почала працювати професором в юридичній школі Рутгерс керівництво заявило, що вона все одно буде отримувати меншу зарплату, ніж її колеги-чоловіки, а все тому, що її чоловік, експерт з податкового законодавства Мартін Гінзбург, добре заробляв. Тоді ж Рут почала читати лекції в Колумбійському університеті, а 1972-го стала співзасновницею проєкту з прав жінок в Американському союзі захисту громадянських свобод, після чого обійняла посаду генерального радника організації.
У той час, коли Гінзбург почала займатися академічною діяльністю, в Сполучених Штатах було менше двадцяти жінок-професорок права.
Взагалі за свою кар'єру Гінзбург практично у всьому була першопрохідцем: першою жінкою у складі колегій юридичних журналів Harvard Law Review і Columbia Law Review. А в 1970-му стала співзасновницею журналу Women's Rights Law Reporter - першого видання в США, сфокусованого на правах жінок; першою жінкою, що отримала професорську позицію в юридичній школі Рутгерского університету; першою жінкою, що отримала право викладати в Колумбійському університеті на основі постійного контракту.
1972 року Гінзбург стала співзасновницею Проєкту з прав жінок в Американському союзі захисту громадянських свобод також вона виступала за використання слова "gender" (з англ. - "гендер") замість "sex" (з англ. - "стать, секс"). Вона набула репутації кваліфікованої правозахисниці, і її робота привела до припинення дискримінації за статевою ознакою в багатьох галузях права.
Саме вона довела, що:
батьки, що залишилися з дітьми, мають повне право на аліменти (на той час пільги були доступні тільки жінкам, які втратили чоловіків, але не чоловікам, які втратили дружин);
необхідно легалізувати одностатеві шлюби на всій території США - рішення було ухвалене з урахуванням її жорсткої ліберальної позиції;
ВПС зобов'язані надати вагітній жінці-офіцерці оплачувану відпустку;
рівні мінімальні вікові обмеження для вживання алкогольних напоїв (в США це 21 рік);
реальне поширення на жінок Чотирнадцятої поправки до Конституції США.
1980 року президент Джиммі Картер призначив Гінзбург членом Апеляційного суду США по округу Колумбія. Сім'я Гінзбургів переїхала до Вашингтона.
Суддею Верховного суду США Гінзбург стала 10 серпня 1993 року. На той момент Рут Гінзбург була всього лише другою жінкою, якій вдалося досягти такої позиції. На цій посаді вона пропрацювала 27 років і продовжувала боротися з дискримінацією і відстоювати права жінок.
"Мене іноді запитують, скільки жінок має бути в складі ЗС. І коли я відповідаю, що їх повинно бути дев'ять, люди чомусь дивуються. Але коли у Верховному суді було дев'ять чоловіків, ні у кого це навіть питань не викликало", - каже Рут. (До складу суду США входить 9 суддів, один із яких є головою. - Ред.)
ОБРАЗ
Все своє життя, попри суворість і серйозність професії, Рут залишалася дуже жіночною і стильною. У молодшому віці вона віддавала перевагу спідницям-олівцям, піджакам і укладала волосся хвилями, але старшою перейшла на штани, волосся зав'язувала в низький хвіст або пучок, відмовилася від високих підборів, а її незамінним аксесуаром стали масивні окуляри. Часто розбавляла образ яскравими сережками і перловою ниткою на шиї. Після хіміотерапії 1999 року майже на всі заходи вона одягала сітчасті рукавички.
Але коли Рут одягала чорну мантію, все змінювалося. Чорний шматок тканини не тільки приховував її вбрання, а й був пошитий із розрахунком на те, що носити його будуть чоловіки, тому на горловині є виріз, який відкриває комір сорочки і краватку. Обійти це Рут вирішила по-своєму і вирішила додати цьому нудному вбранню елегантності і кольору, почавши носити яскраві коміри з бісеру, мережива і каменів. У жінки була ціла колекція різних комірців, які і сформували її стиль.
Саме образ в мантії, який отримав назву Notorious RBG, став найпопулярнішим, і саме його стали масово використовувати. Крім того, популярність Гінзбург у попкультурі стала джерелом натхнення для нейларту, костюмів на Геловін, ляльок, татуювань, футболок, кухлів і навіть дитячої книжки-розмальовки.
2018 року вийшов біографічний серіал режисера Мімі Ледер "За статевою ознакою", що розповідає про життя Рут Бейдер Гінзбург. Серіал був присвячений 25-й річниці її роботи на цій посаді.
ПОЛІТИКА
Після смерті Гінзбург у США настав складний період, пов'язаний із майбутніми виборами президента. Річ у тім, що суддя не схвалювала політику Дональда Трампа і незадовго до своєї смерті говорила, що не бажає йти зі своєї посади, допоки у країни не зміниться президент (посада члена Верховного суду США є довічною. - Ред).
Кандидата на цю посаду висуває президент, далі призначення стверджує сенат, більшість у якому наразі утримують республіканці. Напередодні президентських виборів між республіканцями і демократами може розгорнутися політична боротьба за Верховний суд, який часто робить вирішальний вплив на результат виборів.
Читайте також: Королеві детектива 130 років: загадкове життя Агати Крісті