Як лобода стала символом недолі й нещастя: письменниця розповіла, як українці виживали в голодомор

Автор
Євгенія БобрикЄвгенія Бобрик
Дата публікації
Перегляди
7627
Час на прочитання
5 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Як лобода стала символом недолі й нещастя: письменниця розповіла, як українці виживали в голодомор

Фото: Credits

Щороку, в четверту суботу листопада, ми запалюємо свічку пам'яті, щоб вшанувати жертв голодоморів. Напередодні цієї дати ми публікуємо розповіді письменниці Зої Жук (Зоряни Живки) про історію її родини, яка пережила голодомор.

Письменниця Зоя Жук публікує цикл дописів із тегом #запалисвічку. Раніше ми публікували розповідь письменниці про маловідому сторінку геноциду українського народу - знищення плодових дерев і кущів. Цей допис присвячений спогадам її бабусі, яка пережила голодомор.

"Продовжую робити цикл дописів, присвячений пам'яті жертв голодоморів і колективізації.

Сьогодні буде допис про лободу.

В моєму дитинстві лободою називали бур'ян, який ріс, де йому заманеться, і який слід було нещадно виполювати. Найбільшого клопоту він завдавав наприкінці літа. На старому сільському хатнищі, де грабалися наші курі, зарості лободи сягали двох метрів. Та ми їх не чіпали - вони доволі затишно маскували нашу вбиральню. Мені щоразу цікаво було, якої висоти сягне тамтешня лобода. Потім сусідам то обридло і вони прибрали те неподобство. Я і курі з того не дуже втішилися.

Лободу не кидали в той бур'ян, що йшов корові та свиням. Тільки курям.

Коли я вже вчилася в школі, десь у 5 класі, то всерйоз захопилася історією родини. Я розпитувала бабусю про все, що могла тільки вигадати - і часто отримувала відповіді. А часом бабуся мовчала.

Отож, я прочитала, що в голодні роки люди їли юшку з лободи. І виполюючи бур'ян з грядки кабачків, спитала в бабусі, чи можемо ми приготувати юшку з лободи. (Ми ж готували навесні зелений борщ із кропивою і пшінкою.)

В центрі фото - бабуся Зої Жук, 1947 рік.

Бабуся похитала головою:

- Це не та лобода. Її не можна їсти. Ось цю - бабуся показала на одну лободину - зовсім не можна, і худобі давати не слід.

Я зірвала і понюхала - рослина гидко смерділа. "Ага, запам'ятаємо... смердючу - не їсти."

- Оцю можна, поки молода. Але не багато. І тільки в крайньому разі, - показала бабуся. - Бо живіт болітиме.

- А яка ж "правильна" лобода? - спитала я.

- Вона в нас більше не росте, - відповіла бабуся. - Звелася. Десь років з тридцять як...

- А давайте знову посіємо, - запропонувала я. - Купимо насіння і посіємо!

- Та не дай, Боже, - відмахнулася бабуся. - Я її в голод наїлася. Більше їсти не можу.

На цьому розмову було завершено.

Наступного року хтось подарував нам пакетик насіння шпинату. Я прочитала, який він корисний, і чесно його їла. Бабуся попробувала і скривилася:

- Отакою була й та лобода. Тільки висока і листя червоне.

- А де вона росла?

- Та отак, як кріп - вздовж стежки. Сама сіялася. Ми її не тільки в юшку клали... в голод вона рятувала. Але потім я її їсти більше не могла.

Лободу я знайшла і посіяла - через рік після бабусиної смерті. По насіння їздила в ботанічний сад. Та лобода виявилася дуже красивою рослиною. І справді на смак - точно, як шпинат. І чому бабуся її так зненавиділа?

Я пояснювала це просто пам'яттю про голодне дитинство і пережитий жах. Так само на старості бабуся не могла їсти річкової риби. "Не можу, вона мені болотом смердить. Я її в голод наїлася. А тепер голоду нема, то я краще картоплі з кисляком з'їм". Ми знизували плечима і смажили собі карасики, з повагою ставлячись до того, що бабуся з нами обідати не буде.

Відповідь, чому бабуся не могла більше їсти лободу (і новомодний американський шпинат!) я знайшла через багато років, читаючи коментарі до "Києво-Печерського Патерика". Там є дуже зворушлива історія про Прохора-Лебедника, який пік хліб із лободи - і цим рятував киян від голоду. Якийсь купець вирішив теж пекти хліб з лободи, але люди, які його їли - труїлися. І ледь не сталося великої біди, але купець розкаявся, а хворих св. Прохор вилікував.

Коментатор так пояснював цю легенду: чудо св. Прохора не в тому, що він міг приготувати поживні коржики з насіння і листя лободи - це кулінарно не важко. Це століттями вміли господині по всій Європі. Чудо полягає в тому, що люди їли їх щодня кілька місяців - і не похворіли.

Лобода багата білком, проте він не є легкозасвоюваним. При регулярному вживанні він створює навантаження на печінку і нирки - відбувається інтоксикація організму. Починається довготривалий розлад шлунку. В тяжких випадках - галюцинації. Крім того, в лободі багато щавлевої кислоти. (Молекули щавлевої кислоти здатні зв'язуватися з кальцієм і залізом і не дозволяють організму засвоювати їх. Відомо, що високий рівень оксалатів робить залізо і кальцій такими, що набагато менше абсорбуються. Через це організм не отримує достатньої кількості цих елементів, що може перешкодити його нормальному функціонуванню та привести до різних захворювань, пов'язаних з нестачею мінералів.) Оптимально: їсти страви з лободою (чи шпинатом) - десь 2 порції на тиждень, але не більше 3.

А тепер уявімо, що люди їли лободу щодня. Бо більше нічого не було. Лободу не треба було сіяти - вона насіялася сама. І не було Прохора-Лебедника, щоб зробити для них чудо. Як втримати баланс: не вмерти від голоду - і не вмерти від інтоксикації...

Ясно, що бабуся потім не могла її зовсім їсти - почувала нудоту й відразу. І навіть з городу звела, щоб не бачити. Тіло пам'ятало про отруєння.

P.S.

Їстівна лобода - Atriplex hortensis L. - Лобода городня, лутига городня. (Англійською garden orache.) Мені подобається найбільше та, що з червоним листям.

Баланда - юшка з лободи. Насправді готується з будь-якої дикої чи городньої зеленини (кропиви, снітки, дикої цибулі, пшінки), зварена без картоплі, на крупі. Буває пісна й забілена. Я готую навесні. Це доволі смачно.

Натина - каша з лободи або іншої зеленини. На заході України готувалася з кукурудзяного борошна. В центральній Україні - з ячної крупи дрібного помолу.

Хрінь - тушкована дика зеленина з цибулею і сухарями. Буває пісна (з олією) і забілена (зі сметаною і вареним яйцем) - я готую щовесни."

Читайте також: 

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
7627
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація