Легендарний французький актор театру і кіно помер на 89-му році життя. Згадуємо цікаві факти з його біографії.
Народився Жан-Поль Бельмондо 9 квітня 1933 у комуні Неї-сюр-Сен у творчій родині: батько актора був скульптором, мати — художницею. У дитинстві Жан-Поль був гарненьким, зовні він нагадував янголятка і часто служив натурщиком для свого батька.
Батьки водили його до музеїв, намагаючись прищепити йому тягу до прекрасного, і неабияк у цьому досягли успіху, але хлопчик ріс шибеником, який часто влаштовував бійки з однокласниками і тягнувся не до навчання, а до футболу і боксу (Бельмондо був чемпіоном Парижа з цього виду спорту ). "Викладачі не хотіли бачити мене в школі, — згадував актор, — і в чотирнадцять років я пішов працювати на виробництво. Але там я теж не сподобався, і начальство попросило батька забрати мене".
Обираючи професію, коливався між спортом і мистецтвом: "Мені завжди подобалося грати і ніколи не хотілося стати паном, який щось вирішує. Мені це нецікаво. Кожен повинен займатися своєю справою на землі. Моя справа — бути актором". У родині взагалі була тяга до мистецтва: брат Бельмондо, Ален, став продюсером, сестра Мюріель — акторкою.
Закінчив Вищу національну консерваторію драматичного мистецтва.
Кілька років працював в театрі, не мріючи про кінематограф: "доброзичливці" запевняли майбутню зірку, що з його "потворною" зовнішністю — перебитим носом (привіт від занять боксом!) І вивернутими губами — на екрані йому робити нічого.
У кіно дебютував у 1957 році, зігравши невелику роль у фільмі "Мольєр".
У картині "Пішки, верхи і на машині" зіграв кілька епізодів, але при монтажі їх вирізали, тому на екранах кінотеатрів глядачі майбутню зірку не побачили.
Славу Жан-Полю принесла роль аморального прихильника Гамфрі Богарта в маніфесті французької "нової хвилі" — фільмі "На останньому диханні".
Він знімався у фільмах "Обманщики", "На подвійний поворот", "Француженка і любов", "Дві жінки", "Чочара", "Леон Морен, священик", "Жінка є жінка", "Знамениті любовні історії", "Злодій", "Картуш", "Мавпа взимку" , "Стукач", "Людина з Ріо", "Сирена з "Міссісіпі", "Борсаліно", "Чудовий", "Чудовисько", "Доктор Пополь", "Стависький", "хто є хто", "Гра в чотири руки", "Професіонал", "Одинак", "Улюбленець долі", "Знедолені", "Вільне падіння".
Про феномен своєї популярності він говорив так: "Мій козир — розкутість. Відчуття свободи прийшло в професію з мого характеру".
Найбільший успіх акторові принесли ролі у бойовиках, але Бельмондо несподівано відмовився від робіт у фільмах цього жанру, сказавши: "Я не хочу стати дідусем французького кіно, який літає".
Довгий час актор сам виконував всі трюки, але після нещасного випадку, який стався на зніманнях фільму "Пограбування" (він тоді впав з висоти), змушений був у таких сценах поступитися місцем каскадерам.
У 2001 році актора госпіталізували з інсультом з корсиканскої дачі моделі Летиції Каста, де він гостював. Після цього Бельмондо місяць не міг говорити, його частково було паралізувало, він змушений був ходити з тростиною. А головне, не міг працювати. На знімальний майданчик Бельмондо повернувся у 2008 році (в той час йому виповнилося 74 роки), зігравши у фільмі Франсіса Юстера "Людина і його собака". "Я зіграв майже сто ролей у кіно і сорок — в театрі, — сказав Бельмондо журналістам, — але на цих зніманнях був щасливий, як ніколи. Цей фільм не схожий на те, що я робив до цього часу".
Офіційно актор був одружений двічі. Від шлюбу з танцівницею Елоді Константен у актора троє дітей — доньки Патріція (загинула під час пожежі у 1994 році) і Флоренція та син Поль. Від шлюбу з манекенницею і балериною Натті Тардівель — донька Стелла. У актора п'ятеро онуків. Ніхто з дітей і онуків не пішов по стопах свого знаменитого батька і діда, але Бельмондо не втрачав надії і говорив: "У мене є онук, йому дев'ять з половиною років і він дуже здібний хлопець. Думаю, він буде зніматися в кіно і грати в театрі" .
На питання про секрет довголіття, який журналісти часто задавали Бельмондо напередодні його вісімдесятиріччя, актор відповідав так: "Ніякого секрету немає, я просто дуже хочу прожити довше. До того ж у мене немає поганих звичок: я ніколи не пив, не палив, не вживав наркотики, зате багато займався спортом, а він допомагає зберегти здоров'я".
Романтичні стосунки пов'язували Бельмондо з Урсулою Андресс, Лаурою Антонеллі і бельгійської моделлю, бізнес-леді Барбарою Гандольфі.
Французи любляче називають Бельмондо Бебелем.
Бельмондо відмовився від французької кінопремії "Сезар", яку отримав за роль у фільмі "Улюбленець долі", тому що статуетку створив скульптор Сезар, який свого часу був у поганих відносинах з його батьком Полем Бельмондо. "Ця премія повинна була називатися не "Сезар", — сказав актор, — а "Ренуар".
На честь свого п'ятдесятиріччя актор зробив стрибок з Ейфелевої вежі.
