Зовсім скоро, 26 вересня, в український прокат вийде новий фільм "Мегалополіс", над яким Френсіс Форд Коппола працював майже 40 років. Тож з цієї нагоди пропонуємо вам добірку найвизначніших стрічок шестиразового володаря "Оскара".
Френсіс Форд Коппола – один з найкращих режисерів в історії кінематографа. Його творчість охоплює різні жанри – від епічних гангстерських саг до психологічних трилерів і воєнних драм. Коппола не лише підкорив Голлівуд, а й змінив підхід до створення кіно, поєднуючи інноваційні технічні засоби з глибоким розумінням людської природи. Ця добірка фільмів дає можливість зануритися у світ Копполи, де кожен кадр – це витвір мистецтва, а кожна історія – це неповторний погляд на життя, владу та людські пристрасті.
Трилогія "Хрещений батько"
Коли звучить ім’я Френсіса Форда Копполи, першим спадає на думку саме "Хрещений батько". Обидві частини легендарної гангстерської кінотрилогії вже понад пів сторіччя посідають верхні рядки у всіх можливих рейтингах найкращих фільмів в історії кіно.
Перший "Хрещений батько" за однойменним романом Маріо П'юзо вийшов 1972 року і приніс 33-річному тоді Копполі справжню славу. Хоча від початку він навіть не мав знімати цей проєкт, адже боси студії Paramount бачили у режисерському кріслі Серджіо Леоне. Але той відмовився і довелося шукати заміну. Роботу пропонували ще аж сімом режисерам, але ті відмовилися: у когось, як у Леоне з його "Одного разу в Америці", були в роботі інші проєкти, хтось не хотів зв’язуватися з темою мафії. Коли черга нарешті дійшла до Копполи, той теж спочатку відмовився, оскільки вважав роман П’юзо вульгарним і сенсаційним, описуючи його як "досить дешевий матеріал". Але потім режисер підрахував власні борги після касового провалу свого попереднього фільму "Люди дощу" (1969) і передумав. І так ми отримали один із найкращих фільмів в історії кіно, який відзначили трьома "Оскарами", п'ятьма "Золотими глобусами" і премією "Греммі" за найкращу музику.
Під час знімань першої частини трилогії у режисера йшла справжня війна зі студією: за хронометраж, за збільшення бюджету задля справжніх італійських локацій, зрештою – навіть за виконавців головних ролей. Адже Paramount мали великі сумніви щодо Марлона Брандо у ролі Віто Корлеоне, а нікому не відомий тоді актор Аль Пачіно у ролі Майкла Корлеоне – це взагалі було поза межами. Втім Копполі вдалося відстояти своє режисерське бачення, яке, власне, й зробило цей фільм справжнім кіношедевром, а не черговим прохідним гангстерським бойовиком. А пів сторіччя по тому на стримінгу Paramount+ вийшов мінісеріал "Пропозиція" (The Offer; 2022), який докладно розповідає, як саме знімалася перша частина "Хрещеного батька". Погодьтеся: не кожен фільм має цілий преміум-серіал про свої знімання.
Сиквел "Хрещеного батька" 1974 року також отримав "Оскар" як найкращий фільм (в історії премії таке сталося вперше). А самому Копполі "Хрещений батько 2" приніс заповітну статуетку як найкращому режисерові (за перший фільм він отримав номінацію, але поступився Бобу Фоссу і його "Кабаре" з Лайзою Міннеллі).
А ось фінальна частина трилогії 1990 року зібрала лише оберемок "Золотих малин", одна з яких дісталася й Софії Копполі – вона зіграла доньку Майкла Корлеоне, Мері, і за цю роботу була "відзначена" як найгірша акторка. Втім, третій "Хрещений батько" все ж отримав паралельно і сім номінацій на "Оскар", але жодної статуетки йому не дісталося. Тож, певно, навіть найкращим режисерам треба вчасно зупинятися, коли історія вже себе вичерпала.
"Дракула Брема Стокера"
Серед безлічі екранізацій найвідомішої вампірської історії фільм Копполи виділяється своєю точністю: режисер намагався відтворити роман на екрані максимально близько до тексту. І зібрав для цього дуже потужний акторський ансамбль: Вайнона Райдер (Міна), Кіану Рівз (Джонатан Харкер), Ентоні Гопкінс (Ван Хельсинг), Моніка Белуччі (одна з наречених Дракули), ну і, звісно ж, Ґері Олдмен у ролі самого графа-вампіра.
Серед інших проєктів режисера "Дракулу Брема Стокера" можна, певно, назвати найчуттєвішим і найбільш естетським. Художниця з костюмів Ейко Ішіока перетворила вбрання персонажів на окрему складову історії, доповнивши її міксом різних культур і епох. В естетиці "Дракули" є відлуння й епохи Відродження, і лицарської естетики, і робіт художника Ґустава Клімта, і навіть японського театру кабукі. Й естетична складова фільму отримала гідне визнання у вигляді "Оскарів" за найкращі костюми і найкращий грим.
"Такер: Людина і її мрія"
Хоча це не найвідоміший для широкого загалу фільм режисера, втім – проєкт однозначно вартий уваги. Серед решти фільмів Копполи він виділяється жанрово, адже це – байопік, жанр, до якого режисер ніколи не проявляв особливої прихильності.
Це – історія Престона Такера (Джефф Бріджес) і його спроби створювати та продавати Такер-Седан. Такер, інженер за фахом, у часи Другої світової виготовляв бронемашини для військових. А після закінчення війни він вирішив створити "автомобіль майбутнього" для цивільних: його "Торпеда Такера" повинна була мати революційну систему безпеки, що одразу вирізнило б цей автомобіль з-поміж усіх тодішніх конкурентів. Тож не дивно, що бізнес-ідея Такера спровокувала шалений супротив з боку "Великої трійки автовиробників" (Chrysler, General Motors та Ford) і звинувачення у біржових махінаціях від Комісії США з цінних паперів і бірж.
"Апокаліпсис сьогодні"
"Я впевнений, що створив витвір мистецтва і не зміг би зробити краще", – без зайвої скромності сказав режисер про цю епічну драму про війну у В’єтнамі, яка так само, як і "Хрещений батько", регулярно потрапляє у всі поважні списки найкращих кінострічок в історії.
У центрі сюжету – розповідь про капітана американської армії (Повітряно-десантна дивізія) Вілларда (Мартін Шин). Його відрядили до джунглів Камбоджі, щоб знищити божевільного полковника Курца (Марлон Брандо), який командує загоном з місцевих жителів і звинувачується у вбивстві офіцерів союзницької південнов'єтнамської армії. Під час місії Віллард поступово втрачає відчуття реальності, і історія про війну поступово перетворюється на історію про ще більш небезпечну подорож у глибини людської психіки.
"Апокаліпсис сьогодні" отримав два "Оскари" і три "Золотих глобуси", а також "Золоту пальмову гілку" Канн. До речі, Коппола – єдиний американський режисер, який двічі отримав головну нагороду Каннського фестивалю: 1974 року за фільм "Розмова" і 1979 року за "Апокаліпсис сьогодні".
Цей фільм за власним сценарієм на основі книжки Джозефа Конрада "Серце темряви" Коппола знімав 238 днів, постійно стикаючись з фінансовими труднощами. А коли гроші майже закінчилися, він вклав у проєкт власні 7 млн доларів, заставивши для цього будинок (режисер тоді настільки занурився у роботу, що був готовий буквально на все, аби її завершити, адже був переконаний, що це – його останній фільм). Зрештою, завершити стрічку Копполі фінансово допоміг друг-режисер Джордж Лукас, який тоді саме розбагатів на "Зоряних війнах".
Пізніше дружина Френсіса Елеонор написала книжку про ці пекельні знімання "Серце темряви: Апокаліпсис творця фільму" (Hearts of Darkness: A Filmmaker's Apocalypse), за якою згодом зробили однойменний документальний фільм.
"Мегалополіс"
Ця стрічка, прем’єра якої відбулася цьогоріч на Каннському кінофестивалі, є справжнім magnum opus Френсіса Форда Копполи. Він почав працювати над сценарієм "Мегалополіса" ще 1983 року і відтоді переписував його понад 300 разів.
Великі студії не ризикнули вкладатися у цей ні на що не схожий проєкт, і режисер вирішив створити фільм з бюджетом у 120 млн доларів власним коштом. Задля цього він навіть продав свою виноробню. Втім 85-річний режисер ні про що не шкодує.
"Мені завжди було байдуже до грошей. Врешті-решт, помираючи, люди бідкаються "я так хотів зробити ось те і ось те". Але, коли помиратиму я, то знатиму, що зробив все, що хотів, і зняв кожен фільм, про який мріяв", – сказав Френсіс.
У фільмі режисер переосмислює історію занепаду Римської імперії. Головний герой ідеаліст-архітектор Цезар Каталіна (Адам Драйвер) – лауреат Нобелівської премії, що вміє зупиняти час – мріє перебудувати Нью-Йорк в антиутопічний Рим. Та йому протистоїть мер міста Франклін Цицерон (Джанкарло Еспозіто), який бажає практичніших рішень для міста. Ще один ворог – родич Цезаря Красса Клодіо Пульчеро (Шая Лабаф), що прагне влади. А закохана у Цезаря Джулія (Наталі Емануель) відволікає архітектора від проєкту своєю вродою та щирими почуттями. І поки Цезар намагається реалізувати свою мрію попри всі перешкоди, на вулицях починається громадянська війна…
Побачити масштабний і приголомшливий "Мегалополіс" Френсіса Форда Копполи у кінотеатрах України (і в форматі IMAX) можна від 26 вересня.
Читайте також: