Чому ми весь час чимось незадоволені

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Така вже людська природа, що вона украй рідко чимось задоволена, і на цю нашу особливість неодноразово вказували поети і письменники.

З появою в нашому житті Інтернету стало зрозуміло, що людину не влаштовує все і завжди. Влітку ми стогнемо через спекуи і мріємо про зимові дні, але варто настати зимі, як ми одразу дружно починаємо проклинати мороз і сніг. Невже нам не шкода витрачати життя на суцільний негатив? І чому ми постійно чимось незадоволені і не цінуємо кожну мить нашого життя, адже воно вже ніколи не повториться?

Давайте не будемо узагальнювати!

Насамперед, психологи радять не узагальнювати: далеко не всі постійно чимось незадоволені, серед нас достатньо людей, який в будь-яку пору року і за будь-якої погоди зберігають оптимізм і бадьорість духу. Переважна більшість населення висловлює так зване ситуативне невдоволення – їм для цього потрібна якась конкретна причина.

Але, звичайно ж, є й ті, для кого невдоволення – стиль життя, їх дратує все і завжди. На щастя, таких громадян небагато, тому до них, імовірно, застосовна "формула" із старої пісні про героїчні будні співробітників карного розшуку: "Якщо хтось подекуди у нас деколи".

Тут вам не Захід!

Але оскільки таких людей можна відшукати в оточенні кожного з нас, саме час розібратися, чому вони так поводяться. Звичайно, можна все звалити на ментальність, як зазвичай і роблять, порівнюючи наш спосіб життя із західним: мовляв, там люди набагато більш доброзичливі, життєлюбні і усміхнені, а ми тут всі похмурі, постійно всім незадоволені. Але насправді у перманентного невдоволення тієї чи іншої людини є конкретні психологічні причини.

Людина не знає, чого хоче

Часто людина просто не знає, чого насправді хоче. Неможливість правильно поставити мету дає певну психологічну хиткість, яка, своєю чергою, не дає людині отримати задоволення від кожного конкретного життєвого моменту. Подруги йдуть в кіно? Ну і я з ними! А може, мені більше хочеться полежати на дивані з книжкою – на щастя, тільки вчора новий детектив купила? Або поїсти тістечок в кафе? Що б в такому випадку не обрали, ми будемо незадоволені, оскільки спочатку не знали, до чого саме лежить душа. Кіно здасться нудним, книга нецікавою, а усвідомлення того, що від тістечок гладшають, прийде лише після того, як від них не залишиться й крихти – загалом, вечір виявиться безнадійно зіпсованим.

"З'їсти він з'їсть, та хто ж йому дасть"

Ще одна причина невдоволення – занижена самооцінка. В такому разі ми, як правило, знаємо, чого хочемо, але боїмося, що не зможемо це отримати, тому що... негідні. Як сказано у старому анекдоті, "з'їсти він з'їсть, та хто ж йому дасть".

Невдоволення собою

Часто незадоволений обставинами той чоловік, який постійно незадоволений собою. Важко стати досконалістю у всьому, розчарування в таких випадках неминуче, а невдоволення собою людина переносить на навколишній світ.

Коріння перфекціонізму, як правило, потрібно шукати в дитинстві і "дякувати" за нього батькам: очевидно, вони часто порівнювали своє чадо з іншими дітьми, до того ж не на його користь, і рідко його хвалили. Не дивно, що у таких дітей відбувається знецінення особистості, яке лише посилюється з часом, коли вони стають дорослими. Прагнення досягти кращих результатів у всьому, що людина робить, схоже на спробу наповнити бочку без дна – чим більше води в неї ллєш, тим швидше вона витікає назовні. Невдоволення собою – а разом з ним і невдоволення навколишнім світом – вічне, і позбутися негативних почуттів можна, тільки довго і наполегливо працюючи над собою.

Через рожеві окуляри

Зворотний бік, або ж протилежний полюс, знецінення – ідеалізація. У своїх фантазіях ми завжди прикрашаємо дійсність, в реальності ж все найчастіше виявляється далеко не такий вже добрий і спокійний. Природно, стикаючись з реальністю, ми буваємо незадоволені. Так, на курорті, про поїздку на який ви мріяли цілий рік, море виявляється не таким вже і синім, гори не такими вже й високими, та й номери в готелі могли б бути більш комфортними.

"Згадайте, як багато є людей хороших"

Як же навчитися ставитися до життя позитивно? Є декілька універсальних рекомендацій, виконувати які неважко, а результат не змусить себе чекати.

По-перше, треба чіткіше визначати мету, до якої ми прагнемо, і за можливістю звужувати її: чим чіткіше ми формулюємо бажане, тим менше розчарувань на нас чекає і тим менше буде у нас причин для невдоволення.

По-друге, розставляти пріоритети, чітко визначаючи, чого ми насправді хочемо, а без чого цілком можемо обійтися.

По-третє, вимагати від себе й інших не за максимумом, а за можливістю– завищені претензії не покращують якість життя, а от настрій псують серйозно.

Ну і, по-четверте, щоразу, коли дуже хочеться зосередитися на якомусь негативі – спробуйте перетягувати "мінус" в позитивний бік, перетворити його на "плюс".

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологині Діні Васильченко psymir.kiev.ua.

Олександра Волошина

Залиште свій коментар

Вибір редакції