Мізогінія: як її розпізнати та не піддатися на провокації
У сучасному світі жінки все частіше досягають кар’єрних висот, беруть активну участь у суспільному житті та ухвалюють важливі рішення. Та, на жаль, навіть у демократичних та освічених середовищах вони нерідко стикаються з тим, що називається мізогінією — тонкими, часто несвідомими проявами зневаги чи упередженості щодо жінок у повсякденному спілкуванні.
Мізогінія: як її розпізнати та не піддатися на провокації / © www.credits
Про те, що таке мізогінія, як її розпізнати та як реагувати, детально розповіло видання Psychology Today. Термін «мізогінія» походить від грецьких слів misein (ненавидіти) та gynē (жінка) і буквально означає ненависть до жінок. Але в реальному житті вона рідко має вигляд відкритої агресії. Набагато частіше це тонкі, майже непомітні упередження, які закріплені в повсякденній мові та поведінці. Особливо підступною є розмовна (або імпліцитна) мізогінія, яка проявляється навіть тоді, коли її носії не мають на меті когось принизити.
Такі висловлювання можуть здаватися безневинними, але вони формують атмосферу, в якій:
береться під сумнів компетентність жінок;
знецінюються їхні досягнення;
посилюються гендерні стереотипи;
створюється відчуття меншовартості та недостатньої експертності.
Як розпізнати розмовну мізогінію
Припущення про меншу компетентність
Звертання до дорослих жінок, як до дітей: «дівчинко», «маленька», «сонечко», «зайчик», «мила».
Формулювання, які знецінюють лідерські якості: жінку називають «командиркою» чи «великою леді-бос», тоді як чоловіків — «рішучими» чи «харизматичними».
Оцінка емоційності: жінка — «істерична», чоловік у тій самій ситуації — «пристрасний» чи «емоційно залучений».
Сумніви у сказаному
Жінок частіше перебивають, беруть під сумнів їхні слова:
«Ти впевнена?»
«Я думаю, вона мала на увазі…»
«Давай, я поясню, що вона хотіла сказати…»
Ці фрази ніби натякають: жінка нездатна чітко висловити думку, а отже, її потрібно «виправити» чи «перекласти».
Приписування до стереотипних ролей
Очікування, що жінка завжди має бути:
лагідною і компромісною;
готовою до допомоги та обслуговування;
менш вимогливою;
скромною і «непомітною».
Такі установки часто автоматично відтворюються у повсякденному спілкуванні.
У чому полягає небезпека
Підриває авторитет жінок: колеги, керівники, навіть друзі можуть підсвідомо недооцінювати їхні ідеї та рішення.
Закріплює гендерні стереотипи: жінки мають довше та більше доводити свою компетентність.
Формує психологічний тиск: виникає емоційна втома, тривожність, втрата впевненості в собі.
Як реагувати на розмовну мізогінію
Більшість таких ситуацій виникають не через злий намір, а через звички чи культурні стереотипи. Тому існують дві основні стратегії реакції: call-out і call-in.
Call-out — відкрите публічне зауваження
Використовується тоді, коли:
ситуація вимагає негайної реакції;
присутня велика аудиторія;
інші методи вже не діють.
Приклад:
На робочій нараді колега перебиває іншу жінку. Ви можете сказати: «Прошу не перебивати, дослухаймо думку Олени».
У серйозних випадках call-out допомагає не лише захистити людину, а й продемонструвати іншим межі прийнятної поведінки.
Call-in — приватна, м’яка розмова
Підходить для ситуацій:
коли є шанс, що людина змінить поведінку після усвідомлення;
коли важливо не створювати конфлікт у колективі чи родині.
Приклад:
Після зустрічі ви можете сказати колезі: «Звернув увагу, що ти кілька разів перебив Олену. Можливо, ти цього не помітив, але це було неввічливо та могло її образити».
Call-in — це запрошення до саморефлексії, а не звинувачення.
Як протидіяти розмовній мізогінії у своєму житті
Навчіться розпізнавати її прояви.
Підтримуйте інших жінок у складних ситуаціях.
Не бійтеся захищати власні кордони ввічливо, але твердо.
Якщо дозволяє ситуація — використовуйте гумор як спосіб зняти напруженість.
Пам’ятайте: мовчання — це теж сигнал, іноді воно сприймається як згода.
Розмовна мізогінія — підступна саме через свою буденність. Але розпізнаючи її прояви та реагуючи правильно, ми можемо поступово змінювати культуру спілкування навколо себе. Адже повага та рівність починаються з дрібниць — з кожної розмови, де нас слухають, а не знецінюють.