Особисті кордони: для чого потрібні та як їх встановити

Особисті кордони: для чого потрібні та як їх встановити

Фото: Credits

На фоні популяризацїї теми психічного здоров’я люди стали все частіше замислюватись щодо особистих кордонів: де закінчується особистий комфорт і де починається посягання на твоє "я".

Дуже важливо усвідомити проблему відсутності кордонів - усвідомлення перший важливий крок до їхнього встановлення. Варто зазначити, що особистістісні кордони напряму пов’язані з нашими людськими правами, але вони ними не є. Особисті кордони - це: матеріальні кордони, інтелектуальні особисті межі, емоційні, фізичні (моє тіло), психічні, сексуальні та духовні. 

Як виявити проблеми з кордонами

Якщо людина стикається із ситуаціями, де вона відчуває, що інші люди користуються нею (емоційно, матеріально чи якось інакше, щоб отримати щось собі), це свідчить про проблеми з особистими кордонами. 

При цьому зовсім немає особистих кордонів тільки у людей, яким цілеспрямовано їх руйнували. Йдеться про жертви систематичного і багатостороннього насильства, де одночасно може бути зґвалтування, побиття, емоційне, фінансове насильство.

У решти людей кордони зазвичай є, і вони можуть бути здоровими, ригідними або слабкими. 

Види особистих кордонів

Особистісні межі можуть бути негнучкими, а саме ригідними. Люди із такими внутрішніми кордонами уникають близьких стосунків, тримаються осторонь і нікого до себе не підпускають. Зазвичай для них майже неможливо звернутись по допомогу, вони дуже прискіпливо ставляться до захисту приватної інформації, при цьому вони вважають практично будь-яку інформацію про себе приватною. Їхні партнери часто можуть відчувати відстороненість.

Такі жорсткі межі вибудовуються через сильний страх відторгнення іншими людьми.

Ознакою слабких кордонів може виявитись надмірна відкритість: людина розповідає про себе все і всім, має труднощі з тим, щоб говорити “ні”.

Також про наявність слабких кордонів може свідчити глибока залученість до проблем інших людей, внутрішня потреба когось рятувати, залежність від чужої думки, постійні спроби підлаштуватись під інших.

Люди з ослабленими межами можуть приймати насильство і неповагу до себе, часто вплутуються у якісь чужі суперечки або потрапляють у ситуації, де у них з'являється відчуття, що їм постійно потрібно захищати себе або свої переконання. 

Якщо у стосунках немає відчуття рівності, а натомість є відчуття, що вони то фантастично прекрасні, то неймовірно жахливі, якщо відбуваються численні розриви і воз’єднання з одним і тим самим партнером, це є свідченням того, що людина має слабкі кордони.

Достатньо здоровими можна назвати особистісні межі у людей, які цінують власну думку, не йдуть на радикальні компроміси, спроможні ділитися особистою інформацією відповідно до конкретної соціальної ситуації, знають чого вони хочуть і можуть пережити те, що інші люди їм кажуть, або те, що із ними можуть не погоджуватися.

Людина з достатньо здоровими кордонами може взяти на себе відповідальність за свої дії та емоції, але при цьому не бере на себе відповідальність за дії або емоції інших.

Що таке особистий простір

Особистий простір - це дуже прості речі: зачинені двері у власну кімнату, в які інші стукають і чекають на запрошення туди увійти, а не вриваються; це переписка у месенджері на робочому комп’ютері, яку не відстежують роботодавці; це торбинка, до якої ніхто не підходить і не копирсається в ній; це особистий щоденник, який лежить вдома десь на відкритому місці і який ніхто не чіпає. 

Це місце, яке захищене особистими кордонами. І моїми власними межами, і і особистими межами інших.

Людина із добре вибудуваними кордонами, зі здоровими кордонами не буде порушувати чужі особисті кордони.

Як зрозуміти що твої кордони порушують

Щоб зрозуміти, що ваші межі порушують інші, потрібно подивитись чи не стається з вами такого:

- вас хтось ображає, а ви про це мовчите; 

- віддаєте забагато свого особистого часу іншим; 

- намагаєтеся купити хороше ставлення до себе інших намагаючись бути хорошою дівчинкою/хлопчиком, 

- у вас є відчуття, що вам потрібно заробити повагу до себе, а просто так ви її не вартуєте; 

- почуваєтеся винними, якщо поруч із вами є хтось, хто здається вам нещасливим, і тоді у вас з’являється поштовх бігти і робити всіх щасливими; 

- постійно почуваєтеся жертвою - інших, життя, роботодавців, довкілля; 

- навколо вас якимось чином гуртуються люди, які намагаються вас контролювати; 

- ви дуже хвилюєтесь та навіть боїтеся того, що про вас думають інші люди; 

- дозволяєте людям торкатися себе, навіть тоді коли вам це некомфортно;

- відчуваєте злість, зокрема під час порушень кордонів інших людей.

Якщо у вас є відчуття того, що ваші кордони порушують, але ви не можете із цим впоратися самостійно, непоганим рішенням буде звернутися до психолога/психотерапевта

Тренування особистих меж

Люди мають знати свої межі: на що можна піти, а на що ні - із колегами, родиною або навіть інтимним партнером. Важливо пам’ятати, що кожен має право робити тільки те, що йому комфортно.

Важливо усвідомлювати власні потреби та діяти, спираючись на них, а не на потреби інших людей, при цьому беручи на себе відповідальність за власні дії та рішення. 

Потрібно не боятися наполягати на своєму і вчитися цьому. Можна стояти перед дзеркалом і вчитися казати “ні”, або зібратися з друзями пограти в рольові ігри, де всі будуть вчитися казати “ні”.

Не очікуйте того, що ваші близькі люди вгадають, що саме вам потрібно: говоріть із ними про свої потреби, почуття та бажання. Так само уникайте вгадування того, що відбувається із ними, оскільки це призводить до великої кількості непорозумінь у стосунках. Краще запитати про те, що відбувається із людиною, та почути це напряму від неї (навіть, якщо ви боїтеся того, що можете почути), аніж намагатися це вгадати і діяти на підставі своїх здогадів. 

Не намагайтеся змінювати інших людей, адже вони можуть бути геть не зацікавленими у власних змінах, а ви витрачатимете свій власний час і ресурс на них. Натомість вивільняйте час і місце для взаємодії з іншими людьми, яка приносить вам задоволення та позитивні переживання. Також докладайте зусиль для того, щоби уникати токсичних стосунків, у яких вами маніпулюють, вас контролюють або жорстоко із вами поводяться. 

Кордони порушують все одно. Що робити?

Якщо нічого не спрацьовує і ваші межі продовжують порушувати, немає нічого страшного в тому, щоб піти в іншому напрямку, а саме туди, де межі порушувати не будуть.

Вкрай важливо розуміти, що ми не несемо відповідальності за кордони інших людей, лише за власні, і саме в той момент, коли ми дозволяємо іншій людині прогнути наші кордони, ми втрачаємо часточку себе.

Ірина Мещерякова

Дякуємо психологині, магістерці психології та ґендерних студій Наталії Монаховій (facebook.com/monakhovapsy).

Стаття з добірки новин:
Поради психолога
Наступна публікація