Після фронту: чому психіка не завжди повертається з війни

Перше кохання, втрата, розлучення чи інша сильна подія можуть дивним чином стискати час і достатньо одного запаху, звуку чи місця, та здається, ніби все відбулося вчора. Для людей, які пережили війну, цей ефект може бути набагато сильнішим, про це розповіло видання Psychology Today.

Після повернення з війни людина може фізично опинитися вдома, але подумки знову й знову повертатися на фронт. Навіть у звичайній ситуації, наприклад, під час роботи, розмови чи повсякденних справ, травматичний спогад може раптово активуватися, ніби події минулого відбуваються просто зараз. І це більше, ніж просто спогад, у такі моменти минуле буквально стає частиною теперішнього.

Свідомість залишається на війні

Після повернення з війни люди можуть стикатися з безсонням, тривожністю, нав’язливими спогадами, почуттям провини, ізоляцією, навіть галюцинаціями. Подеколи виникає відчуття, що вдома все змінилося чи що настільки змінилася сама людина, що повернутися до колишнього життя просто неможливо.

Доктор філософії Езенва Е. Олумба пропонує для цього явища поняття «когнітивної іммобільності» — стану, коли людина психологічно залишається прив’язаною до минулого, місця чи досвіду, який мав надзвичайний емоційний вплив.

Це не означає, що кожна людина з бойовим досвідом переживає саме такий стан, і це не те саме, що посттравматичний стресовий розлад. Однак ПТСР може бути одним зі шляхів до подібного «застрягання» у минулому.

Чому мозок тримається за травму

Сильні емоційні події залишають особливо стійкі сліди у пам’яті. Мозок ніби позначає їх як надзвичайно важливі, цей досвід може допомогти розпізнати небезпеку у майбутньому та уникнути її повторення.

Тому травматичні спогади можуть повертатися через роки. Військова служба, втрата близької людини, вимушене залишення дому, ув’язнення чи інші переломні події здатні продовжувати впливати на те, як людина сприймає себе, інших і навколишній світ.

Для когось кошмари та спогади поступово стають частиною минулого, тож людина може будувати нове життя. Проте для когось межа між «тоді» та «зараз» залишається значно менш чіткою.

Коли війна повертається додому

Особливо болісним наслідком може стати самотність. Людина повертається фізично, проте відчуває, що близькі не здатні повністю зрозуміти досвід, який вона принесла із собою.

Водночас сучасна психологія має методи допомоги, зокрема травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію та EMDR — метод десенсибілізації та перероблення травматичних спогадів. Одначе лікування не завжди дає однаковий результат для всіх, тож важливо розглядати досвід людини ширше, ніж лише через діагноз ПТСР.

Одужання не означає стерти минуле чи удати, що його не було, навпаки, важливо визнати його значення, проте поступово повертати собі здатність жити у теперішньому. Війна може залишати сліди, яких не видно зовні. Іноді людина вже вдома, але її свідомість усе ще на полі бою. Допомога починається з розуміння цього та з можливості безпечно повернутися з минулого у «тут і зараз».