Почуття провини чи жаль: у чому різниця та як це впливає на наше життя

Проте не всі ці емоції однакові. Провину й жаль часто плутають між собою, хоча вони мають різну природу, впливають на нас по-різному та потребують різного ставлення до себе. Видання Psychology Today у своїй статті спробувало розібратися у цьому питанні.

Що таке жаль

Жаль — це емоція, яка виникає тоді, коли ми усвідомлюємо, що могли вчинити інакше. Ми думаємо: «От якби я зробив інакше…» або «Можна було спробувати інший варіант…»

Це почуття не завжди болісне. Воно може бути просто свідченням нашої здатності до саморефлексії, ознакою того, що ми зростаємо, аналізуємо та робимо висновки. Жаль часто пов’язаний із втраченими можливостями, але необов’язково означає, що ми звинувачуємо себе.

Приклад: ви шкодуєте, що не пішли навчатися на інший факультет, але не картаєте себе за це щодня.

Що таке провина

Провина — це набагато глибше та особистіше. Це емоція, яка виникає, коли ми відчуваємо, що вчинили щось неправильне, чи навіть коли просто уявляємо, що могли завдати шкоди — незалежно від реальності.

Існують два види провини:

• Раціональна провина — коли ми дійсно зробили щось, що суперечить нашим моральним або етичним переконанням.

• Ірраціональна провина — коли ми звинуватили себе в чомусь, що не було нашою відповідальністю чи сталося поза нашою волею.

Приклад раціональної провини: ви образили друга і вам соромно. Ви перепрошуєте та намагаєтеся виправити ситуацію.

Приклад ірраціональної провини: ви не поїхали на зустріч, а в цей час сталася трагедія, і ви картаєте себе за «неприсутність», хоча це не залежало від вас.

Два приклади, які розкривають глибину ірраціональної провини

Аріель Дорфман

Чилійський письменник, який понад 50 років живе з тягарем провини за те, що вижив. Він мав бути на зміні в президентському палаці 11 вересня 1973 року, коли відбувся переворот у Чилі, але попросив друга підмінити його. Цей друг був убитий.

Хоча Дорфман не зробив нічого неправильного, його почуття провини глибоко вкоренилося, як він сам казав: «Коли настав момент довести свою відданість — мене там не було».

Насправді він не винен, але відчуття відповідальності за трагедію стало його тягарем на десятиліття. Це класичний приклад ірраціональної провини, коли людині легше звинувачувати себе, ніж прийняти власне безсилля перед подіями.

Ніколас Вінтон

Британський гуманіст, який врятував майже 700 єврейських дітей перед початком Другої світової війни. Але коли останній поїзд не встиг виїхати з Праги через вторгнення Німеччини, Вінтон усе життя почувався винним за тих дітей, яких не вдалося врятувати.

Його дружина благала його «відпустити це», але він зберігав усі архіви та речі у своєму кабінеті, наче намагався компенсувати свій біль.

Чому ми часто плутаємо жаль і провину

Жаль — це реакція на втрату чи вибір, який ми хотіли б змінити. Провина — це оцінка себе, часто дуже сувора. Вона б’є по самооцінці, створює відчуття сорому і її важче зцілити.

Ключова різниця:

• Жаль: «Мені шкода, що це сталося».

• Провина: «Це моя провина, що це сталося».

Чому ми чіпляємося за ірраціональну провину

Часто це спроба зберегти ілюзію контролю. Людям важко прийняти, що вони не можуть керувати всім, що в житті бувають трагедії, незалежні від нас. Краще звинуватити себе, ніж змиритися з безсиллям. Але це хибна стратегія, яка призводить до тривалого болю.

Як навчитися відпускати та пробачати собі

1. Визнайте, що ви не всемогутні. Деякі події просто не залежать від нас.

2. Відокремлюйте факти від емоцій. Ви можете сумувати, але це не означає, що ви винні.

3. Говоріть про це — з близькими, психологом або навіть у щоденнику.

4. Дозвольте собі жалкувати, не звинувачуйте себе. Це нормально — мати жаль, але не варто носити провину, на яку ви не заслужили.

5. Пробачте себе. Це акт сили, а не слабкості.

У нашому житті було і буде чимало рішень, над якими ми замислимося. Деякі з них залишать по собі жаль, деякі — провину. Але дуже важливо навчитися розрізняти ці емоції та вчасно звільнятися від того, що нам не належить.

Бо ми — не лише наші помилки. Ми — також наші наміри, наша любов і наші зусилля.