Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Марні страхи: звідки ростуть ноги і як із цим боротися?

Ви схильні у всьому бачити небезпеку і весь час очікувати найгіршого? Підозрюєте інших у тому, що вони лише те й роблять, що плетуть навколо вас підступи? Не довіряєте нікому, крім самих себе? Якщо хоча б на два запитання ви відверто відповіли "Так!" то вітаємо: ви помислива людина або ж "марнострах".

Стан або риса характеру

Схильність до марних страхів або помисливість може бути як станом, так і рисою характеру. Як стан схожа на тривогу і спіткає абсолютно всіх. Проте, триває такий "напад" недовго, оскільки він схожий на тривогу, а ми не тривожимося постійно. Зазвичай такий стан з'являється у нас в певні вразливі періоди, коли нашу нервову систему легко розхитати. Це так звана ситуативна помисливість. Якщо ж марні страхи супроводжують нас постійно, помисливість стає рисою характеру – з таким вантажем важко жити як самій людині, так і її оточеню.

Родом із дитинства

Ніхто з нас не народжується зі схильністю до марних страхів. Витоки цієї якості, якщо вона є рисою характеру, потрібно шукати в дитинстві. І "завдячувати" тут потрібно батькам і вчителям – саме їхні настанови роблять нас недовірливими. Негативні зауваження, які ми чуємо в дитинстві і – особливо! – у вразливому підлітковому віці, не минають для нас без наслідків. Роль батьків у цьому процесі первинна, вчителів, якщо вони не зовсім деспоти, вторинна. Найбільше будь-яка дитина довіряє своїм батькам, і якщо вони кажуть їй, що вона найкраща (розумна, красива – потрібне підкреслити), то вчителі за всього старання не зможуть вселити їй протилежне.

"Вибачте, а каплицю теж я розвалив?"

Значно гірше, коли батьки, що мають авторитет, щось забороняють дитині ("Не смій вмикати телевізора, кому кажу!"), навішують ярлики ("Ну чому ти у мене така корова?!"), звинувачують ("Це ти винен, що у мами весь час болить серце!") і навіть ставлять психіатричні діагнози ("У всіх діти як діти, а в мене – ідіот!").

Всі знають: навіть якщо дорослу людину тривалий час називати свинею, одного разу вона в це повірить і зарохкає. Що вже  говорити про дитину, психіка якої ще не зміцніла, тому вона схильна вірити всьому, що про неї говорять. Так у нас формується комплекс винних без провини: якщо батьки були незадоволені нами, ми самі в цьому винні – в такому разі, хто нам заважає бути винними і в усьому іншому, наприклад, в тому, що так недоречно пішов дощ. Так недовго, подібно до героя "Кавказької полонянки", запитати: "Пробачте, а каплицю теж я розвалив?", хоча ця халепа сталася задовго до вас – в XV столітті.

"Підніміть комір – за вами стежать!"

Ще один вияв помисливості – зайва підозріливість. "Марнострах" в усьому бачить недобрі знаки. Дві співробітниці пошепки про щось говорять і регочуть? То це ж вони мене обговорюють! Начальник косо подивився? Все, мене звільняють! Чоловік на п'ять хвилин запізнився з роботи? То він негідник, мені зраджує! За "правильного" підходу людина може так себе накрутити, що білий світ здасться немилим. Психіатри називають тип характеру людей, схильних до такої недовірливості, параноїдальним.

До чого призводить читання медичної енциклопедії

Людям зі схильністю до марних страхів краще не дивитися програми про здоров'я і не читати медичні довідники та енциклопедії – вони схильні знаходити у себе надумані хвороби. Найкраще про це написав Джером К. Джером у своїй безсмертній " повісті "Троє в човні, не враховуючи собаки". Його герой знайшов у такій книзі симптоми всіх описаних там хвороб, за винятком хіба що передпологової гарячки, та й те лише тому, що був чоловіком.

Помислива людина знахідка для суспільства

Люди-"марнострахи" дуже зручні для соціуму. Вони є прекрасними працівниками і гарними виконувачами, бо дуже бояться зробити помилку і намагаються в усьому перестрахуватися: перш ніж здати статтю або звіт, вони двадцять п'ять разів перевірять всі факти, цифри і дані.

Але самим собі вони в таких випадках роблять ведмежу послугу, адже переживаючи, як би не зробити щось не так – постійно перебувають у стресовому стані.

Чи можна позбутися марних страхів

Для людини, яка звикла "накручувати" себе з будь-якого приводу, найскладніше – вміти вчасно зупинитися.

Море хвилюється раз. Якщо помисливість для вас – стан, у який ви занурюєтеся час від часу, в боротьбі з нею, підходять будь-які медитації та релаксації, які дозволяють заглибитися в себе – такі заняття дозволяють зняти супутню до помисливості тривожність. Оскільки тривожність завжди розглядається психологами як напруга, її потрібно знімати. Найкраще для цього підходять методики, пов'язані з водою, підійде все – море, озеро, басейн, зрештою, просто обливання.

Психотерапія. Якщо все зовсім вже запущено, і схильність до марних страхів стала рисою характеру, допоможе психотерапія – заняття з психологом. Він допоможе, по-перше, усвідомити: "Так, я помислива (читай – тонка, чуйна, вразлива, чутлива або інфантильна) людина!", і це шкодить мені. А те, що шкодить, потрібно усувати: життя у нас одне, тому залишати потрібно лише хороші звички. Не дарма Карлос Кастанеда писав, що наше життя спочатку не хороше й не погане, воно просто є і все. А вже те, якими фарбами ми його розфарбуємо, наш і тільки наш вибір. По-друге, з психологом легше розібрати старий "мотлох" і зрозуміти, звідки тягнеться за вами цей шлейф помисливості.

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологу Діні Васильченко .psymir.kiev.ua.

Олександра Волошина

Залиште свій коментар

Вибір редакції