"Скільки у тебе було коханців?": як відповідати на це запитання

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Вступаючи в нові стосунки, будьте готові до того, що рано чи пізно кохана людина запитає, скільки сексуальних партнерів було у вас до нього. І таке відверте запитання може збити вас з пантелику. Як правильно на нього відповісти?

"Зовсім-зовсім нікого не було? Ну, тоді і я не піду!"

Перше бажання, що виникає в такому разі у більшості жінок, – применшити кількість чоловіків, з яким вони мали справу, причому аж до нуля: мовляв, нікого в мене до тебе не було. Вони впевнені: чоловікові буде приємно знати, що він у неї перший. Але чи правильно це?

По-перше, з кожним прожитим роком таке твердження буде ставати все більш і більш абсурдним: дожити до енної кількості років, жодного разу не вступивши при цьому в сексуальні стосунки з будь-ким, практично неможливо. І те, що нормально в сімнадцять років, у двадцять сім викликає запитання, а в тридцять сім – віддає патологією.

По-друге, насправді чоловіки не так часто приходять у захват, дізнавшись, що в їхніх жінок до них нікого не було. Так вже влаштовані представники сильної статі, що в таких випадках починають шукати підступ: що з нею не так, якщо до мене вона нікому не була потрібна? Тут доречно згадати "бородату" історію чоловіка, який, приїхавши з відрядження, дзвонить не до себе додому, а у двері сусідки-пліткарки: "Поки мене не було вдома, до моєї дружини ніхто не заходив? Зовсім-зовсім ніхто? Ну, тоді і я не піду!"

Це – ваше життя

Почувши запитання про кількість сексуальних партнерів, варто насамперед подумати: чому у вас взагалі виникли сумніви, відповідати на нього чи ні, а якщо відповідати, то як? Адже йдеться про ваше життя, тому, яких би помилок ви в минулому зробили (якщо, звичайно, йдеться про помилки), вони цінні саме цією приналежністю. До того ж ви, зрозуміло, можете побудувати нове – винятково світле майбутнє, але минуле вам вже не змінити ніколи, і ви, як мінімум, повинні його поважати. Звичайно, можна вдавати, що чогось у вашому житті не було, але тоді не було б і вас – у всякому разі, такої, яка ви є. Так чи варто соромитися того, що було прожито і пережито? Відповідь очевидна: звичайно, ні.

"Правду, тільки правду і нічого, крім правди!"

Якщо ви збираєтеся будувати серйозні стосунки з людиною, яка поставила вам таке інтимне запитання, краще відповісти на нього чесно – тобто, правду, тільки правду і нічого, крім правди. Брехня – погана основа для спільного життя, вона не стільки з'єднує, скільки роз'єднує людей, не кажучи вже про її здатності робити таємне явним у найнесподіваніший – і тому неприємний момент. Мало того що це саме по собі дуже неприємно, так ще й може зруйнувати довіру, відсутність якої значно ускладнює спільне життя. Якщо з якоїсь причини ви зовсім не хочете посвячувати близьку людину в подробиці свого інтимного життя, знайдіть спосіб промовчати, але не опускайтеся до брехні – самі собі потім за це спасибі скажете.

Не дріб'язкуйте!

Єдине, чим можна поступитися в цьому випадку, це розповідями про короткочасні зв'язки, про які кажуть, що вони – на одну ніч. По-перше, ви можете про них і не пам'ятати, наша пам'ять в цьому сенсі перебірлива: щось вона, керуючись незрозумілими для нас спонуканнями, дбайливо зберігає, а щось – безжально стирає, і від масштабу події це ніяк не залежить. По-друге, як кажуть, з ким не буває: випадковий секс може залишити яскраві спогади, але до значущих наслідків, як правило, не призводить, тому говорити про нього, як про серйозні стосунки – не доводиться, а отже, про нього можна і не згадувати.

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологу Марині Єлисєєвій.

Олександра Волошина

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції