Як нас змінили смартфони

Як нас змінили смартфони

Фото: Credits

Чому ми платимо за можливість у будь-який час, в будь-якому місці залишатися на зв'язку зі всім світом.

Перша думка після пробудження ("Новий день, ура!" або "Усьому кінець...") – найліпший показник внутрішнього стану – у піднесенні ти зараз або в депресії. До недавнього часу для психологів перша ранкова думка була вельми показовою. Однак для сучасників ранковий тест втрачає свою актуальність, адже більшість людей, як стверджують дослідження, прокинувшись, насамперед хапаються перевіряти смартфон.

Новий орган чуття

Зверніть увагу, шиї людей на вулиці і в транспорті тепер весь час зігнуті під кутом в 60 градусів – найбільш зручним для розглядання картинок на екранах смартфонів. Навантаження в тридцять кілограмів, яку відчувають при цьому шийні хребці – точно таке саме, якщо б людині довелося носити на руках пів дня семирічну дитину. Але ж все це дурниця порівняно з можливістю в будь-який час, в будь-якому місці залишатися на зв'язку зі всім світом.

Екрани смартфонів тепер підсвічують обличчя вірян під час служби і глядачів у кінотеатрах, відбиваються білими прямокутниками на засмаглих тілах і створюють інтимне підсвічування під час занять сексом. Статистика стверджує: 20% молодих американців (від 18 до 34 років) займаються коханням, не випускаючи своїх ґаджетів з рук. Свіже дослідження Facebook перевело цю залежність цифри і відсотки. Ось що вийшло: 62% сучасників хапаються за смартфон, не встигнувши прокинутися, 23% – не розлучаються з ним всю ніч, 79% вивчають екран мінімум дві години на день, 25% не випускають ґаджет з рук добу безперервно. Ніхто не сперечається, часто ці дії виправдані і свідомі: це зручно – оплачувати рахунки за допомогою мобільного банкінгу, визначати в незнайомому місті своє місцеперебування, з'ясовувати на ходу розклад транспорту або оперативно заґуґлити нагальне питання. Але зазвичай руки тягнуться до смартфона без особливої потреби, – за звичкою.

Олексій Світличний, директор Київської бізнес-школи, психолог, не приховує у себе смартфонозалежності. Виклавши новий пост на форум спілкування психологів, він кожні пів години перевіряє, хто з його колег "лайкнув", чи є до нього коментарі. Світличний впевнений: ситуація під контролем, але тут же жартома додає: "Так думають всі наркомани". "В історії зі смартфонами спостерігаємо класичну реакцію – продукування мозком нейромедіатора дофаміну в момент передчуття або одержання задоволення, – пояснює психолог механізм залежності від ґаджета, – адже кожен "лайк" – одиниця схвалення соціумом, підтвердження власної значущості: ти крутий, у тебе все гаразд. Втім, суть не тільки в цьому. Смартфон перетворився на новий орган чуття, відповідальний за отримання від зовнішнього світу зворотного зв'язку, став ніби продовженням нас в інформаційному світі. Є такий особливий стан – сенсорна депривація – повна відсутність будь-яких відчуттів. Її досягають в ізольованій камері з теплою водою – без звуків, запахів, зорових образів, тактильних відчуттів. Досить побути в цій камері близько години, і інформаційний вакуум починає тиснути, людина буквально божеволіє. Позбувшись смартфонів, люди відчувають схожу сенсорну депривацію, як якщо б раптово осліпли або оглухли". І це ще квіточки, впевнений психолог – перша, легка стадія залежності. Чим далі, тим міцніше ми будемо зростатися зі своїми ґаджетами.

Зустрілися, але не побачилися

Страшно уявити, яким буде вихований смартфонами текстоверт – людина майбутнього, безперервно строчачи щось на своєму ґаджеті, якщо вже сьогодні ці нові засоби комунікації докорінно змінюють нашу пам'ять, мислення, вміння спілкуватися. Приклад: вчені з Ессекського університету (Велика Британія) вирішили дізнатися, як тісне сусідство зі смартфоном впливає на розумові здібності. Для цього учасники експерименту (поруч з одними лежали їхні смартфони, поряд з іншими – ні) закреслювали в цифровому ряду цифри, що дають у сумі "шість". Легке завдання, правда? Цікаво, що результати тих, хто тримав поблизу свій ґаджет, виявилися на 20% гіршими від тих, хто прибрав смартфон із поля зору. Вчені так пояснили цей феномен: навіть якщо ґаджет тихо лежить на протилежному краю стола, очікування дзвінка або повідомлення в месенджері розсіює увагу, зменшує ресурси для виконання завдання.

Справі живої комунікації смартфони теж не помічники. В іншому лабораторному дослідженні вчені розділили добровольців-незнайомців на пари і попросили їх по черзі розповідати про все найцікавіше, що відбувалося з ними за останні кілька тижнів. Поруч з одними водночас лежав телефон, поруч з іншими – ні. Підсумки спантеличили: люди, які спілкувалися на тлі смартфона, одне одному не сподобалися і продовжувати знайомство далі не захотіли. "У присутності смартфонів люди рідше дивляться в очі одне одному, – коментує результати дослідження його керівник, психотерапевт Шаліні Місра, – а значить, у співрозмовників менше шансів зрозуміти, відчути одне одного – помітити зміни у виразі обличчя, тональності голосу".

Свобода від смартфонів

"Спостерігаючи, як смартфони засмоктують всередину себе друзів і знайомих, я кажу собі – стоп, треба терміново щось робити, – ділиться Олексій Світличний. – Обмежую для себе відвідування соцмереж, прибираю ґаджет із поля зору, вимикаю повідомлення про нові повідомлення і йду спілкуватися наживо".

Алла Задніпровська, коучиня, керівниця консалтингової групи "Живое дело", насилу уявляє своє життя без смартфона, але, відчувши якось, що ґаджет починає керувати її життям, взяла за правило: після 19:00 в будні виходити з мережі, і в будь-який день після 20:30 гуляти всією сім'єю без усіляких телефонів. Обмеження допомогли почуватися вільніше. З появою смартфонів ми пізнали новий стан – присутності скрізь і у всьому, але ми, як і раніше, вільні самі вирішувати – захлинутися в цій можливості або використовувати її собі на благо.

Ольга Лєтова

Читайте також: Хвороба трьох екранів: що робити у разі залежності від ґаджетів

Повʼязані теми:

Наступна публікація