Як навчитися не боятися грози

Як навчитися не боятися грози

Фото: Credits

Погода цього літа не втомлюється перевіряти нас на міцність грозами. І, незважаючи на те, що давні забобони давно вийшли з моди, і громи з блискавками вже не сприймають як кару небесну, багато людей все ж побоюються грози. А є такі, хто взагалі впадає в паніку.

За словами психолога-консультанта, психотерапевта, члена Української спілки психотерапевтів, старшого викладача кафедри педагогіки та психології КНЕУ ім. В. Гетьмана Дениса Лавриненка, страх грози може бути як обґрунтованим (раціональним), так і необґрунтованим (ірраціональним). Перший є абсолютно нормальним і необхідним захисним механізмом для людини від небезпеки.

А небезпека дійсно існує. Статистика нещасних випадків під час грози перевищує статистику жертв від повеней. Блискавки неймовірно небезпечні та руйнівні. Удар блискавки може зруйнувати будівлю, опору електропередач, заводську трубу, спричинити пожежу. Але найбільше блискавки небезпечні для живих організмів. Влучивши в людини, блискавка здатна вбити її. До того ж, небезпечна як звичайна блискавка, так і кульова.

За словами психолога, ірраціональний страх перед грозою має психологічні причини, яких може бути безліч:

негативний минулий досвід взаємодії з природним явищем. Наприклад, якщо колись поблизу з вами хтось постраждав від блискавки; неподалік від вас блискавка потрапила в якийсь об'єкт і зруйнувала його; якщо хтось з ваших близьких побував у таких ситуаціях або постраждав від блискавки;
 

сформований дорослими дитячий страх. Наприклад, систематичне згадування дорослими негативних подій, пов'язаних з грозою, перед будь-яким схожим природним явищем; жорсткі заборони, пов'язані з грозою, залякування прикладом інших і шантаж у разі непослуху;

сильний переляк від природного явища або гучного звуку. Наприклад, коли дитина злякалася своєї першої "зустрічі" з грозою, не будучи захищеною (далеко від дому і укриття, без дорослих) і/або недостатньо знаючи про стихію;

різні стереотипи, наприклад: "блискавка дуже часто вбиває людей", "якщо змок, то ймовірність влучання блискавки дуже висока", "якщо поблизу вдарила блискавка, то небезпека зростає", "тварини неспроста бояться грози" і т. д.


Такий фобічний страх завдає людині і його оточенню низку незручностей і труднощів. Ця фобія (боязнь грози) має кілька синонімічних назв: астрафобія, астрапофобія, бронтофобія, кераунофобія, тонітрофобія. Найчастіше її добре усувати методами немедичної психотерапії.
 

Раціонального страху перед грозою позбутися цілком реально. Потрібно озброїтися інформацією про можливі небезпеки під час грози, дізнатися "поведінку" блискавок і вивчити правила безпеки під час грози. Людям же із яскраво вираженою астрафобією потрібно якось наважитися звернутися за допомогою до психолога-психотерапевта. Якщо ж людину, яка страждає від фобії, все ж таки застала гроза, психолог Денис Лавриненко рекомендує вдатися до наступного:

Зміна оточення (пошук безпечного місця і доброзичливих людей);

Зниження рівня шуму або його усунення (зайти в приміщення, зачинити вікон і дверей);

Пошук логічних аргументів на користь безпеки (наявність громовідводів, ймовірність влучання безпосередньо в мене і т. д.);
 

Перемикання уваги на деталі того, що відбувається (слухати грім, шум дощу, виміряти часовий проміжок між блискавками і громом тощо).

Люди повинні демонструвати максимально спокійну поведінку, оскільки приклад і порівняння в цьому випадку дуже важливі.

За даними американських вчених, найбільша кількість тих, хто боїться грози, серед молодих людей до 25 років. Для людей пенсійного віку ця фобія практично не характерна. Страждають на астрафобію переважно жінки.

Корякіна Тетяна

Повʼязані теми:

Наступна публікація