Чому жінки не йдуть із абʼюзивних стосунків — психологічна пастка, про яку мовчать

Психологиня Людмила Чернова пояснила, що саме у цій непомітній зоні сумнівів, жінка застрягає надовго, навіть тоді, коли ззовні здається, що все очевидно. З боку все завжди здається просто: «чому вона не йде?» Подруги переконують, близькі співчувають, іноді навіть засуджують. Але всередині токсичних або аб’юзивних стосунків працює зовсім інша логіка — не раціональна, а психологічна.

За словами психологині, жінка може піти з таких стосунків через одну ключову причину. І доки вона її не усвідомить, жодні поради чи підтримка не спрацюють.

Суперечність, яка руйнує ясність

Йдеться про хронічні внутрішні сумніви, які народжуються постійними суперечностями у поведінці партнера. Сьогодні він обожнює, ідеалізує, говорить, що вона найкраща, найкрасивіша та єдина. А завтра ігнорує, знецінює, холодний чи жорсткий, може навіть емоційно чи фізично карати.

Ці різкі гойдалки створюють небезпечний ефект: жінка перестає розуміти, що є правдою:

• Він любить або ненавидить?

• Я справді щось зробила не так, але ж мені справді боляче

• Це норма у стосунках або зі мною не можна інкше?

Межа між болем і нормою

Поступово стирається головний орієнтир — відчуття власних меж. Біль більше не звучить як тривожний сигнал. Він починає сприйматися як:

• щось тимчасове

• я перебільшую

• він просто втомився

• якщо я стану кращою, це зникне

Саме у цей момент жінка застрягає не у партнері, а у сумнівах.

Чому переконання не працюють

Навіть якщо всі навколо кажуть, що це аб’юз, навіть якщо факти очевидні, жінка у цій точці не може зробити вибір. Тому що її внутрішній конфлікт має саме такий вигляд:

• А раптом я справді винна?

• А раптом це і є любов, просто складна?

• А раптом я руйную щось важливе, якщо піду?

Ці протиріччя виснажують і тримають набагато цупкіше, ніж страх або прив’язаність.

Що змінює ситуацію

Зміни починаються не з рішення піти. Вони починаються з усвідомлення: «Мене тримають не почуття, а постійні сумніви, створені гойдалками «ідеалізація — знецінення»».

Коли це стає ясним, повертається головне — внутрішній компас, а разом із ним — здатність знову відрізняти біль від норми, любов від контролю та відповідальність від провини.

Токсичні стосунки не тримають силою. Вони тримають туманом. І найважливіший крок — не втеча, не ультиматум і не радикальне рішення, а повернення ясності та розуміння того, що саме з вами відбувається та чому так складно піти. Бо щойно зникають сумніви, з’являється вибір. А разом із ним, шанс на стосунки, у яких біль не потрібно виправдовувати.