Розбіжність наших і чужих вподобань і є нерозділене кохання, якого ми так боїмося: воно і зрозуміло – кому хочеться бути відкинутим? Але, виявляється, воно може принести не тільки негативні емоції, але і цілком конкретну користь.
"Нещасного кохання не буває"
Під нещасним коханням ми найчастіше маємо на увазі кохання нерозділене, коли ми кохаємо, а нас – ні. Можна сказати, що саме такого – нерозділеного – кохання в природі не існує, оскільки воно завжди дається на двох. Кохання – енергетичний потік, який має два полюси. Якщо вони заряджені позитивно, люди кохають один одного, якщо ж один заряджений позитивно, а інший – негативно, то йдеться про так зване нерозділене кохання.
Утім, у такій ситуації, як не дивно, кохання потребують обидва – і той, хто має це почуття, і той, хто говорить, що байдужий. Якби останньому не потрібно було це кохання, він би енергетично не притягував до себе "нелюбу" людину, а пройшов би повз. Але ні, він подає йому таємні сигнали – зацікавлює, захоплює, спокушає. А потім, коли об'єкт на підсвідомому рівні "спалахує", засмучує його, кажучи: "Я тебе не кохаю!"
Страх бути відкинутим
Чому людина, що перебуває на негативно зарядженому кінці енергетичної дуги, відштовхує людину, у коханні якої зацікавлена? Відповідь одна: вона боїться бути відкинутою. Причин тому може бути багато, і більшість з них потрібно шукати в дитинстві. Хто так сильно нас образив, що ми отримали довічну психологічну травму? Швидше за все, це були батьки або інші значущі для нас родичі – саме вони на якомусь етапі знизили нашу значущість, давши зрозуміти, що ми їм нецікаві. Біль, який ми пережили, був настільки сильним, що з того часу ми готові на все, аби тільки більше його не відчувати.
Не менш важлива причина, через яку люди відштовхують тих, хто їх кохає, полягає в своєрідному налаштуванні людської психіки: ми не цінуємо того, що нам легко дістається. Якщо хтось кохає нас без жодних зусиль з нашого боку, його ставлення мало варте в наших очах. Нам властиво домагатися почуттів іншої людини з великими труднощами, тільки тоді вони мають для нас якусь цінність. Тому нам і не відповідають на кохання, яке подане як подарунок – без сліз, безсонних ночей та інших моральних витрат.
До речі, існує і зворотна залежність. Той, на кого ми не звертаємо уваги, притягується до нас, як магнітом. Як говорив про це поет: "Чим менше жінку ми кохаєм, тим більш подобаємось їй".
"Стражданнями душа вдосконалюється"
Скільки б ми не говорили про причини нерозділеного кохання, це не применшує страждань, які ми при цьому відчуваємо: важко усвідомлювати, що ми і задаром не потрібні тій – єдиній на цьому світі – людині, заради якого самі готові на все. Але є в такій ситуації і позитивні моменти – нерозділене кохання по-своєму корисніше від кохання розділеного, і тому є кілька причин. Нерозділене кохання дозволяє нам...
...зрозуміти, що ми здатні кохати в принципі. Для тих хто поставиться до цього скептично, є тільки один, але вагомий аргумент: якби ви знали, яка величезна кількість не вміють цього робити, ви б зрозуміли, як вам пощастило.
... "перевірити алгебру гармонією". Саме нерозділене кохання дає нам шанс зрозуміти, що власне являє собою це почуття, і дослідити його, якщо, звичайно, таке слово може буте використане в цьому контексті. Але якщо, за словами поета, можна перевіряти алгебру гармонією, то чому б не розкласти – зрозуміло, подумки – на складові частини таке почуття, як кохання, і зрозуміти, як з ним впоратися.
...вдосконалюватися духовно. Нерозділене кохання майже завжди приносить нам страждання, а ними, якщо вірити одному з героїв Григорія Горіна, душа вдосконалюється. Якщо б на світі не було нерозділеного кохання, люди не читали б віршів, не слухали класичну музику, не розуміли б живопис і відчайдушно нудьгували в театрі. Зрозуміло, це не означає, що ті, хто не пережив нерозділеного кохання, не здатні сприймати мистецтво, але все-таки пов'язані з ним почуття підвищують наші шанси на це.
...просто вдосконалюватися. Замислюючись над запитанням, чому наші почуття не знаходять відповіді, ми робимо висновок: з нами щось не так! І починаємо посилено працювати над собою: своєю фігурою, стилем і життям загалом. Незалежно від того, як складуться наші стосунки з цією конкретною людиною, метаморфози, що відбуваються з нами, нічого, крім користі, не принесуть.
За допомогу у розкритті теми дякуємо психологу Марині Єлисєєвій.
Олександра Волошина