Як поводитися батькам під час розлучення, аби сильно не травмувати дітей

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Якщо ще 20-30 років тому подружжя в конфліктних ситуаціях прагнули зберегти сім'ю, керуючись почуттям обов'язку, релігійними переконаннями або добробутом дітей, то сьогодні розлучення трапляються дуже часто. Ніхто не бажає терпіти, підлаштовуватися або прощати. А страждають, насамперед, діти. Тому, якщо батьки вирішили розлучитися, потрібно зробити так, аби мінімізувати дитячі страждання. Як це зробити? Про це розповів психолог житомирської гуманітарної гімназії №23 Наталія Сидоренок.

Як розповісти про розлучення

Завжди потрібно пам'ятати, що дитина – це половинка мами і половинка тата, і вона не винна у проблемах дорослих. Потрібно розповісти дитині про розлучення так, щоб у неї не було шоку, безвиході і депресії. Зробіть це спокійно і помірковано, а не після чергового скандалу, коли свого партнера хочеться розірвати на шматки. В такий момент можна наговорити купу гидоти про тата (маму) дитини, і дитина буде думати, що її ніхто не любить, і вона найбільш нещасна в світі.

Найкраще розповісти про розставання, коли пристрасті потроху вляглися і вже подані документи на розлучення. Потрібно сісти, видихнути і розповісти без зайвих емоцій, що тепер тато і мама будуть жити окремо, але обидва дуже люблять свою дитину і завжди будуть поруч. Не можна обмежувати спілкування дитини з "колишнім", якщо цей "колишній" сам прагне такого спілкування. Інша справа, якщо після розлучення тато (мама) не бажають знати свою дитину. Якщо дитина ще маленька, то можна сказати, що тато полетів в космос або поплив на далекий острів назавжди, а старший і так зрозуміє, що у тата зовсім інше життя, де йому немає місця.

Як жінці стримати емоції?

Розлучення – це букет конфліктів. І жінки зазвичай не можуть впоратися зі своїми емоціями, на відміну від чоловіків. Сильна половина людства найчастіше в такі моменти починає випивати, поринає з головою в комп'ютер, довго мовчить або пропадає з друзями. А жінки зазвичай кричать, плачуть, ляскають дверима, можуть "зривати" свої образи на дітях. І діти вважають, що саме мама винна в тому, що тато йде з сім'ї. Образи на маму залишаються на довгі роки: адже тато такий спокійний і хороший, а мама на нього кричить...

Винні обоє

Як би там не було, а ви ж колись самі вибрали цього партнера в батьки (матері) дитини, до того ж жінка самостійно ухвалювала рішення: народжувати дитину від цього чоловіка чи ні. І якщо вже так склалося, то "колишній" завжди буде посідати своє місце в сімейній піраміді і дитина – його невід'ємна частина. З цим потрібно змиритися, навіть якщо вас душать образи і розчарування. В розлученні винні обоє, і не можна перед дітьми ображати свого партнера, цим ви ображаєте його половину в своїй дитині. Дитина думає, що якщо мама не любить тата, то і її теж не любить, а якщо йде тато, то вона й мамі вже не потрібна. Заради дитини, мати і батько мають прийняти ситуацію і дати відчути дитині, що вона її, як і раніше, люблять обоє баьтьків.

Як подружити дітей від різних шлюбів

Буває так, що у тата – друга або третя сім'я, і діти від кожного шлюбу дружать між собою. Це ідеальна ситуація. Але так буває лише тоді, коли чоловік йде саме від жінки, а не від проблем, пов'язаних із забезпеченням сім'ї, вихованням дітей і так далі. У будь-якому випадку потрібно намагатися пам'ятати про всіх своїх дітей і намагатися їх подружити, щоб вони не відчували себе покинутими і обділеними.

Дитина не може і не повинна замінити колишню "половину"

В розлученні є глобальна проблема – після того, як йде тато, дитина відчуває себе покинутою і часто усім своїм "я" чіпляється за маму. А мама, намагаючись пом'якшити втрату, повністю присвячує себе дитині. Внаслідок цього ростуть "матусині" діти, яких водять за ручку до 16 років. Мама ними всіляко опікується, і діти поступово посідають місце батька. "Ти у нас тепер найголовніший", –  повторює мама синові. А донька стає найближчою подругою, з якою можна обговорити, яким гадом був її батько. Така позиція докорінно хибна. У дітей має бути своє власне дитяче життя: спорт, музика, дискотеки, свої симпатії, закоханість і розчарування. Не потрібно їх міцно прив'язувати до себе і вантажити своїми образами. Інакше у дітей можуть початися проблеми з психікою, самооцінкою, сприйняттям світу, а, як наслідок, – зламане життя.

Юлія Мельничук

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції