Здорова емпатія під час війни: як не розчинитись у чужих проблемах

Здатність відчувати емоційний стан іншої людини та дивитися на світ її очима — базовий механізм людських стосунків. Але де проходить межа між здоровою емпатією і втратою себе? Чому важливо не розчинятися в іншій людині? Відповіді на ці запитання знає експерт із психології підприємництва, бізнесмен та науковець Костянтин Круглов.

«Без перебільшення скажу, що у воєнні часи емпатія стала нашою національною рисою, — говорить Костянтин Круглов. — По суті, це соціокультурний клей, який сьогодні тримає українців. Щоденні новини та тривоги навчили нас гостро відчувати біль тих, хто поруч: від військових на передовій до знайомих чи колег, що постраждали внаслідок обстрілів. Проте у цій емоційній чутливості криється непомітна пастка. Іноді, намагаючись допомогти іншим ми переступаємо межу між підтримкою і емоційним розчиненням у чужих переживаннях. Коли кордони розмиваються, чужий біль стає нашим власним. У психології цей момент називається „синдромом втоми від співчуття“ і характеризується фізичним і ментальним виснаженням. Для того, щоб емпатія залишалася нашою силою, а не ставала джерелом руйнування, треба вчитися тримати внутрішній баланс».

Відділяйте свій емоційний стан від чужого

Аби виявити щиру турботу, не обов’язково проживати чужі емоції у власному тілі. Використовуйте формулу здорової емпатії: «Так, я бачу твій біль і співчуваю, але це твій досвід, а не мій». Таке розмежування — не про байдужість чи відстороненість. Це про усвідомлення: чужого болю не стане менше від того, що ви теж зламаєтеся.

Дійте, а не страждайте!

Якщо відчуваєте, що під час розмови з людиною впадаєте в емоційний параліч — замініть пасивне переживання на чіткий дієвий крок. Замість того, щоб зануритися у розпач, запитайте: «Що я зараз можу зробити, щоб допомогти тобі?». Перехід до конкретики поверне контроль над ситуацією обом учасникам розмови.

Подбайте про свій ресурс

Коли людина чекає від вас емоційної підтримки, а ваш ресурс зараз на нулі — чесно скажіть: «Я підтримую тебе, але мені потрібно півгодини, щоб відновитися. Після цього повернемося до нашої розмови». Тим самим ви уникнете роздратування від спілкування та повернетеся до співрозмовника як стійка опора, а не виснажена тінь.

Легалізуйте право на радість

Не втрачайте свій емоційний ресурс. Цим ви точно не допоможете тим, хто страждає, а тільки примножите кількість людей, що переживають кризу. Тому не розчиняйтесь у проблемах інших 24/7. Легалізуйте своє право на повноцінний сон, смачну їжу чи заняття, яке приносить вам радість. І все це без почуття провини.

Використовуйте техніку заземлення

Під час важкої розмови, звертайте увагу на власний фізичний стан. Якщо стоїте — відчуйте стопами підлогу. Якщо сидите — відчуйте спиною опору стільця. Після цього зробіть повільний видих. Це дасть вашій нервовій системі сигнал про те, що ви у безпеці. Що ви — окрема особистість. Тільки так ви надасте людині якісну підтримку, бо залишаєтеся поруч, співчуваєте, але не тонете у чужій тривозі.

Проведіть інвентаризацію емоцій

Не тримайте чужі емоції в собі. Обговорюйте ці переживання із психотерапевтом, або з близькими людьми. Емпатам також потрібен той, хто їх вислухає. Як варіант, опишіть свої відчуття на папері. Це дієвий спосіб провести інвентаризацію свого внутрішнього світу та сказати собі: «Ось це я приніс іззовні, а ось це — моє реальне я».

Як вберегти команду від хаосу

За словами експерта, у кризових ситуаціях люди часто чекають емоційної залученості від керівництва. І для лідера це серйозний виклик: як виявити щире людське співчуття і водночас не перетворитися на психотерапевта, адже це може паралізувати роботу усієї команди. Варіант один — у колективі мають бути м’які людські стосунки і чіткі бізнес процеси. Це означає, що керівник завжди вислухає, підтримає та виявить гнучкість у складний момент, але не скасує відповідальність за поганий результат чи провалені дедлайни. Такий підхід дає співробітникам відчуття безпеки й поваги, але водночас утримує команду від хаосу та можливих спекуляцій.

ЕМОцінний фактор

Емпатія керівника — один із факторів, який утримує працівників від звільнення під час криз. Такі дані глобального дослідження компанії Catalyst, яка займається управлінським консалтингом. Під час експерименту «Сила емпатії у щоденних робочих ситуаціях» («The Power of Empathy in Everyday Work Situations») дослідники опитали близько 900 працівників різних галузей та виявили, що лише 18% працівників готові змінити роботу, якщо відчувають емоційну підтримку від керівника. Якщо підтримки немає — заяву про звільнення без проблем напишуть 38% працівників.

Мотивація замість стресу

Нейробіологиня Таня Зінгер з Інституту когнітивних наук та наук про мозок імені Макса Планка провела дослідження, яке показало, що емпатичний стрес та дієве співчуття активують різні ділянки мозку. При емпатичному стресі, коли ми дуже близько сприймаємо чужий біль, активуються нейронні мережі, пов’язані з відчуттям фізичного болю і тривогою. Коли ми проявляємо дієве співчуття — зберігаємо власні кордони і думаємо, як допомогти, — мозок активує системи, пов’язані з мотивацією та соціальною взаємодією. Тобто вміння перемикатися з переживання чужого болю на діяльну допомогу захищає нас від емоційного виснаження.