Природні дива України: рожеві озера Херсонщини

Природні дива України: рожеві озера Херсонщини

Фото: Андрій Тищенко

Одне з головних багатств Херсонської області – натуральна морська сіль, яка тут просто лежить під ногами. На півдні, ближче до моря, де багато озер, озерець і заток, цілющими є і вода, ґрунти, повітря. Ще й краса невимовна – до рожевої води озер і білосніжних кристалів солі хіба що фламінго і пальм не вистачає.

Фото: Андрій Тищенко

Чарівна ропа. Головна родзинка тутешніх місць і загадка природи – рожеві озера. Тут все просто: вода стає рожевою завдяки мікроводорості Дуналіелла Саліна. Мало який живий організм здатний вижити в такому концентрованому соляному розчині, але водорість навчилася виробляти в такій воді під спекотним сонцем каротиноїди, що допомагають їй вижити. Найбільше вона виробляє бета-каротину, що міститься у звичайній моркві. А оскільки бета-каротин (провітамін А) – чудовий антиоксидант і стимулятор імунної системи, сприятливо позначається на роботі дихального, травного та сечостатевого трактів і корисний для формування тканин шкіри, то такій ропі ціни немає. Що спекотніше літо, то більше випаровується з озера води, то насиченіша ропа – якщо нормальна концентрація солі в морській воді близько 1%, то в стоячих водоймах вона сягає 30-35%. І тоді ропа стає рожевою, майже червоною, а на всьому, що вона омиває, виростають білі блискучі кристали солі, як сталактити в печерах. Помилуватися цими природними дивами можна в двох куточках Херсонської області: на південно-заході біля Кінбурнської коси та в районі Генічеська, де Арабатська стрілка.

Фото: Андрій Тищенко

Сиваш – українське Мертве море

Західне узбіччя Азовського узбережжя – це така затока, що розбилася на сітку дрібних водоймок, які й називаються озером Сиваш, або Гнилим морем (100 км від Херсона). Сюди їдуть помилуватися на диво природи – вода надходить через вузеньку протоку, яка влітку часто пересихає, і в певних місцях на спеці червоніє, і підлікуватися. Бувалі люди стверджують, що за властивостями води і грязей Гниле море не поступається Мертвому – концентрація солі і корисних речовин в мулі зашкалює. Вода в цих місцях на 35% складається з солі, на ній можна лежати, як на надувному матраці, без остраху піти до дна. Харчову сіль добувати припинили (раніше на Арабатській стрілці функціонував солезавод), в окрузі немає жодної промисловості: тільки риболовля. Прихильникам риболовлі тут рай – в солоних водах повно бичків, ставриди, пеленгаса, камбали, водяться креветки. Будь-яка точка на березі озера підійде для природного оздоровлення, намети диких туристів тут не рідкість. А місцеві жителі давно із задоволенням навчилися приймати у своїх садибах відпочивальників – домовитися можна просто на місці.

Аби поєднати морські купання з водолікуванням, а до рожевих вод їздити на екскурсію, краще вирушати в село Щасливцеве на Арабатській стрілці: поряд буде і морський берег, і гаряче радонове джерело. Сезон купання починається з травня і триває до кінця вересня, а вода влітку прогрівається до + 29 °С. Саме термальне джерело дивовижне – йодо-бромна 80-градусна вода б'є зі свердловини глибиною 1600 м, виливаючись в озеро, і найстійкіші прихильники водних процедур намагаються плавати ближче до труби – мовляв, вона дарує здоров'я. Оскільки море близько, туристів тут вистачає, з'являються все нові пансіонати, готельчики і навіть курортні комплекси. А ось Григорівка Чаплинського району – місце для любителів спокійного сільського відпочинку, які потребують оздоровлення нервової системи. Ще й легендарне: кажуть, місцеве цілюще озерце утворилося чи то на місці аварії військового літака, чи то залишилося від легендарного Лемурійського моря. В отримане заглиблення поступово набралася вода, вистоялася у ропу, містить цілий букет мінералів, солей хлористого магнію і калію, бромистого магнію і йодистого натрію, і тепер лікує людей. Ця, за висловом місцевих, солона яма всього до 20-ти метрів в діаметрі, але вона наскільки популярна серед любителів спа-процедур, що навколо організувався вже цілий "санаторій" – є парковка, туалет, душові кабінки, столики, альтанки для відпочинку, навіть дитячий майданчик, а сміття регулярно прибирається.

Як доїхати: поїздом до Херсона, автобусом до Чаплинки, автобусом або таксі до Григорівки або поїздом до Новоолексіївки, звідти автобусом або електричкою до Генічеська та на таксі, маршруткою до Счастливцева.

Фото: Андрій Тищенко

Село Геройське: руїни храму і свято юшки

Воно розташовується біля озер Кінбурнської коси, на березі Дніпровського лимана. Козаки почали добувати сіль та рибалити тут ще в 16 столітті, і років за 200 тут вже був цілий сторожовий пост для захисту промислів і Прогноївська паланка війська Запорізького, про що зберігає пам'ять старовинний кам'яний козацький хрест 1769 року на місцевому кладовищі. На відміну від Генічеського солезаводу, місцевий поки не збанкрутував і практикує унікальну методу видобутку солі поетапним випарюванням, з якою екскурсантів із задоволенням познайомлять місцеві майстри-солевари. Такого не побачите більше ніде в Україні (найближчий подібний солевидобуток – у Болгарії та Туреччини): морська вода проходить природним каскадом із 20 озер і потрапляє до штучних водойм, де перетворюється на рожеву ропу. Територія, де вирощуються кристали солі, зовсім не схожа на промзону: тут тихі плеса озер, барвисті черепашки на піщаному дні, цвітуть червоні маки в зелені. Літають пелікани, баклани і чайки, а в лісі повно білих грибів. У серпні до пейзажу зазвичай додаються білі величезні піраміди видобутої солі, які лежать просто на землі. У цей період село зазвичай відзначає Свято риби і солі (іноді поєднується з Днем незалежності). Поруч з пам'ятником козакам влаштовуються народні гуляння, на відкритому вогні в казанах місцеві кашовари варять козацьку польову кашу-куліш і справжню рибну юшку за тутешніми рецептами. Можна недорого придбати на ярмарку в'ялену, засолену та копчену рибу, сіль, подивитися виступи районних ансамблів. А ще - оглянути руїни колись прекрасного храму Казанської ікони Божої Матері, побудованого наприкінці IX століття. Тутешній купець Григорій Капуста, як свідчить легенда, одного разу косив на зиму очерет і знайшов скарб. Скарби він інвестував у солевидобування і на прибуток все життя зводив храм – 45 років будував, причому на особливій кладці з курячих яєць. 30 років тому храм згорів, і сільські активісти готують план реконструкції того, що залишилося.

В майбутньому солезавод планує віддати одну з водойм під водолікарню, але й зараз, якщо приїхати до села спекотним літом, коли ропа вже досягла певної концентрації, тут можна знайти, де поплавати. У кожному разі екологічно чисте повітря, фотополювання і Дніпро під боком гарантовані.

Фото: Андрій Тищенко

Як доїхати: поїздом до Херсона, автобусом до райцентру Гола Пристань, автобусом або таксі до села Геройське.

Тетяна Малиновська

Повʼязані теми:

Наступна публікація