Що подивитися в Івано-Франківську, якщо ви в місті проїздом

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

В це місто рідко приїжджають спеціально погуляти – заглядають дорогою до карпатських курортів. Однак місто заслужено має славу не тільки "воріт Карпат", а й "малого Львова" зі своїм середньовічними корінням, європейським шармом і сучасними цікавинками. Основні його пам'ятки цілком реально оглянути за кілька годин, і, якщо вони у вас вільні до відправлення поїзда або автобуса, скористайтесь шансом подивитися, чим славний старий Станіславів. Тим паче, що центр міста лежить за 10 хвилин ходьби від вокзалу, а таксисти відвозять туди всього за 20 гривень.

Пам'ятки: слідами Потоцьких

Своїм заснуванням місто, як і безліч інших в західних областях, зобов'язане польській шляхті. Коронний гетьман Станіслав Потоцький полював у цих місцях, а його син Анджей заклав це поселення десь у 1650-1660 рр., і дещо відтоді дісталося й нам. З кінця 17 століття стоїть колись чудовий кам'яний палац Потоцьких, а тепер – неодноразово перебудований комплекс замкових будівель, залишки валів і бастіонів колишньої фортеці. Автентичний вигляд зберегли лише в'їзні ворота і кам'яна огорожа, прикрашені лицарською символікою.

Ивано-Франковск_2
Sunday Mirror

Міській ратуші на Ринковій площі в 2015 році виповнилося 320 років. У перерві між світовими війнами поляки встигли надати їй цікаву форму з безліччю завитків і унікальним позолоченим покриттям верхівки. Сьогодні у ратуші розташований вже не магістрат, а краєзнавчий музей – понад 120 тис. експонатів (вишиванки, кераміка, вироби з дерева, шкіри тощо), з регулярними виставками, а неділями в цій гущі культурних подій збираються колекціонери-нумізмати. Навіть не віриться, що всього 300 років тому в тутешньому підземеллі перебували в'язні – повстанці-опришки, зокрема і легендарний Олекса Довбуш. Ратуша знаменита ще й тим, що в 1990-му над нею вперше в країні був піднятий синьо-жовтий стяг, майбутній національний символ України.

А художній музей розмістився в іншому найстарішому будинку – костелі Пресвятої Діви Марії, багато прикрашеному живописом, скульптурою, колонами і фресками. Щоб відчути дух старого міста, яким колись заправляли вірменська та єврейська громади, озброєні магдебурзьким правом, обов'язково подивіться костел і монастир – дітище отців-єзуїтів, та вірменську церкву. Оригінальною архітектурою неоренесансу і ліпниною славиться Центральний корпус Медичного університету. Є в місті і свій некрополь – Станіславівське старовинне кладовище, де кожен пам'ятник – витвір монументального мистецтва.

Красоти: лебеді і "сотка"

Для "зеленого" відпочинку в Івано-Франківську підійде парк ім. Т. Шевченка, який недалеко від Міського озера. У самому парку є цілих два ставки цікавої форми і з мешканцями – один навіть називають "Лебединим озером" за острівець з будиночками для качок та лебедів. Інша популярна зона відпочинку – зелений меморіальний сквер за готелем "Надія" з каплицею і могилами кількох галицьких героїв. З лютого 2014 року тут спочиває і герой Небесної Сотні 19-річний Роман Гурик. Горбок над ним завжди у свіжих квітах і вінках – сюди постійно приходять і городяни, і приїжджі.

Ивано-Франковск_1
Sunday Mirror

Місцевий Хрещатик, де можна побачити місцеву публіку у масі і культурно відпочити, – це так звана "стометрівка", по-франківському "сотка", в реальності – приблизно півкілометрова пішохідна вуличка (а їх у місті чимало), яка найкращим чином презентує європейський Івано-Франківськ. Хоча планували її за Союзу, таке враження, що квіти на балконах цих ошатних будівель поливали ще австрійці. Гуляють тут дами як на підбір в елегантних сукнях – відповідають атмосфері місця, де чинно відбувається променад і звучить стильна музика. На вихідних тут часто грають самобутні бенди, і нестачі в слухачах і фанах у них не буває. На "сотці", як і в околицях, красується чимало кованих з металу шедеврів – подарунків майстрів, щороку в перших числах травня з'їжджаються сюди на "Свято ковалів". Фестиваль став традиційним, і жителі Івано-Франківська звикли до того, що ковалі гостюють і виїжджають, а плоди їхньої праці, як-от ковані сонце, дерево або фотоапарат, залишаються прикрашати місто в найнесподіваніших місцях.

Ивано-Франковск _1
bayer04.de
фото: Кашуба Тарас

Поспішайте побачити

Сувеніри. Найбагатше ними місце міста – це Бастіон, залишки старовинного міського фортечного валу, що розрісся у своєрідну галерею просто неба. Дуже автентичне місце з широким асортиментом сувенірних магазинчиків, де регулярно проводяться ярмарки.

Фонтани. Івано-Франківськ дуже пишається цими водними міні-атракціончиками. Як мінімум, приділіть увагу гранд-фонтану на Вічевому Майдані, каскади води якого куполом накривають стільки місця, що під ним можна вільно ходити, спостерігаючи водоспад як би зсередини, читати книжку на парапеті і навіть гарцювати на велосипеді (що і роблять місцеві велобайкери). Теж на історичному п'ятачку центру міста знайдете фонтан з Дівою Марією (поблизу Центрального кафедрального собору) і фонтан-"яйце" (в районі ратуші).

Ивано-Франковск _2
bayer04.de
фото: Кашуба Тарас

Громадське харчування. Практично культовим закладом тут вважається кафе "Говорить Івано-Франківськ", яке позиціонує себе як "дух, легенди та інтелектуальну говорильню міста". Молодь дуже поважає арт-кафе "Гармидер", а любителі автентичної їжі ходять в "Фокаччо" по страви, приготовані на дровах. Справжню гуцульську кухню знайдете в колибі "Аркан" (щоправда, вона далеко від центру). А на "сотці" обов'язково загляньте до "Цукерні" – казкової кондитерської з інтер'єром, що пахне Віднем позаминулого століття, і меню, в якому зібралися найвишуканіші пляцки Австро-Угорщини та її околиць. Заодно по сусідству можна отоваритися хваленим "Прикарпатським" бальзамом у фірмовому магазині алкоголю "Княгинин".

Але найкраще в Івано-Франківську не те, що можна подивитися, а атмосфера, яку вийде відчути, гуляючи затишними тихими закрученими вуличками, прикрашеними завитими ліхтаревими стовпами. Або сидячи в колоритному кафе і обираючи до ароматної кави збиті вершки з чорницею, милуючись химерним старовинним барельєфом на, здавалося б, звичайному будинку. Блукаючи від одного книжкового магазинчика до іншого (а їх безліч), поспішати звідси зовсім не хочеться: він затягує, цей повний гідності Станіславів.

Тетяна Малиновська

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції