Як позбутися гельмінтів

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

У людині може жити близько 250 різновидів паразитів. Від мікроскопічних глистів до гігантів довжиною в кілька метрів. Причому мешкати вони можуть не тільки у кишківнику, а й у легенях, печінці, м'язах, суглобах, стравоході, головному і спинному мозку, крові і навіть в очах. Щоб не перетворитися на носія найрізноманітніших паразитів, медики радять проводити профілактичну дегельмінтизацію, тобто виганяти непроханих гостей з організму.

Як відбувається зараження?

У 90% випадках зараження гельмінтами винні брудні руки. Ось чому важливо мити їх з милом після відвідування туалету, контакту з грошима (на банкнотах можуть перебувати яйцеглисти), повернення додому з вулиці. Не менш ретельно слід мити свіжі овочі та фрукти, оскільки під час вирощування та доставки вони лежать на землі. Брудна вода – ще одне джерело зараження гельмінтами. Купаючись у водоймах, де крім людей миють і тварин (собак, корів, коней), можна ненароком сьорбнути води, «збагаченої» яйцями гельмінтів (аскариди, токсокари).

Читайте також: ДИТЯЧА ПІСОЧНИЦЯ: ЯКІ НЕБЕЗПЕКИ ВОНА ТАЇТЬ ДЛЯ ДІТВОРИ

Ознаки гельмінтозу

  • Висипання шкіри, почервоніння та зуд (гельмінти виділяють у кров людини токсичні речовини, що отруюють організм).

  • Зниження імунітету (часті застуди, загострення хронічних захворювань). Отрути, що виділяються гельмінтами, дуже токсичні. Циркулюючи в кров'яному руслі, вони пригнічують імунну систему.

  • Напади ранкової нудоти, які перемежовуються з сильним почуттям голоду (особливо ввечері і вночі).

  • Здуття живота, часті запори, метеоризм;

  • Випадіння волосся, ламкість нігтів;

  • Невмотивоване підвищення температури;

  • Нервозність, постійна втома, слабкість;

  • Болі в м'язах і в черевній порожнині

Діагностика

І все ж встановити точно, чи є в організмі глисти чи ні, може тільки лікар.Традиційно присутність паразитів визначається за допомогою трьох методів діагностики.

Бактеріоскопічний аналіз калу (зішкріб береться біля входу в анальний отвір) – найпростіший і найдешевший спосіб виявлення глистів. Проте цей вид діагностики часто дає похибки, оскільки «вирахувати» паразитів можна лише в тому випадку, якщо незадовго до аналізу вони відклали яйця навколо ануса. Якщо ж до кишківника потрапили чоловічі особини, то зішкріб взагалі нічого не покаже. Саме тому багато лікарів рекомендують здавати аналіз калу тричі (через день), бажано на повний місяць, коли паразити найбільш активні.

Імуноферментний метод (дослідження крові). З аналізу венозної крові можна визначити наявність у ній антитіл на гельмінтів. Якщо рівень еозинофілів в 3-4 рази вище від норми, можна говорити про присутність в організмі активних паразитів. Якщо ж цей показник перевищує допустимий поріг всього в 2 рази – контакт з гельмінтами був, але організм впорався з ними самостійно.

Комп'ютерна діагностика – досить ефективний спосіб виявлення паразитів. З допомогою біорезонансних коливань апарат виявляє близько 20 видів гельмінтів. Таких результатів можна досягти і за допомогою діагностики за Фоллем. Хоча є думка, що точна діагностика – всього лише трата часу і коштів. Імунологи впевнені: рано чи пізно кожна людина стає носієм гельмінтів, а тому розумніше 1-2 рази на рік влаштовувати профілактичну дегельмінтизацію. Особливо це стосується тих, у кого є домашні тварини і маленькі діти.

Коли найкраще проводити дегельмінтизацію?

Літо – найбільш сприятливий час для проникнення паразитів в організм людини. Саме влітку велика спокуса з'їсти погано вимиті овочі, скупатися в зараженому гельмінтами водоймі, пограти в землі або піску, полежати на заражених гельмінтами пляжах... Отже, профілактичну дегельмінтизацію краще за все проводити восени, коли ризик повторного зараження зводиться до мінімуму. Що ж стосується господарів домашніх тварин, то їм слід протруювати глистів частіше – 2 рази на рік (восени і навесні). Причому лікуватися мають як люди, так і домашні улюбленці.

Методи боротьби з глистами

Для вигнання паразитів можна використовувати гомеопатичні препарати, а також фітотерапію: цибулю, часник, сире гарбузове насіння і гіркі трави. Вони практично не мають протипоказань і допускаються до застосування для лікування гельмінтозу дітей і людей з печінковими захворюваннями. Що ж стосується аптечних препаратів, то найбільш популярними є клітинні отрути, які порушують функцію нервово-м'язової системи у круглих і пласких хробаків. Не менш ефективні і препарати, що діють на енергетичні процеси гельмінтів. Одне лише погано – і ті й інші дуже токсичні, а тому призначати їх має тільки лікар!

Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу директору Київського міського центру клінічної імунології, головному імунологу м. Києва Олегу Назару.

Ірина Чорна

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції