Загальна та місцева анестезія — чим відрізняються, коли застосовуються і як працюють
Існує два види анестезії. Залежно від типу операції або процедури лікарі вирішують, буде використовуватися загальна чи місцева анестезія.
Загальна та місцева анестезія — чим відрізняються, коли застосовуються і як працюють / © Credits
Ще сто років тому пацієнти піддавалися всім операціям без будь-якої анестезії і в поганих санітарних умовах. Недивно, що більшість із них не переживала зустрічі з хірургом. На щастя, сьогодні комфорт пацієнта понад усе, як під час невеликих маніпуляцій, так і під час серйозніших хірургічних втручань.
Коли можна використовувати загальну і місцеву анестезію, чим вони відрізняються і як працюють: розповідає лікарка сімейної медицини Кристина Шевченко.
Як правильно вибрати метод знеболювання
Вибір виду анестезії проводиться під час анестезіологічного інтерв'ю з пацієнтом, на цьому етапі лікар розповідає про переваги та недоліки того чи того методу знеболювання. Вибір анестезії залежить від кількох чинників. Насамперед від характеру процедури, її об'єму та на якій ділянці тіла проводитиметься хірургічна маніпуляція.
Основне правило — анестезіологічну процедуру слід обрати таким чином, щоб забезпечити максимально можливу безпеку і комфорт для пацієнта.
Загальний наркоз (анестезія) — що це таке
Загальна анестезія (в народі наркоз) - це стан глибокого сну, повна і оборотна втрата свідомості. Цей стан схожий на фізіологічний сон, але він глибший, фармакологічно індукований, і під час нього виникає пригнічення дихання. Наркоз супроводжується відсутністю реакції на будь-які зовнішні подразники, зокрема біль і дотик.
Загальний наркоз є досить стресовою процедурою, тому перед проведенням операції зазвичай використовується премедикація — медикаментозна підготовка, під час якої вводять заспокійливі, антигістамінні та інші препарати. Загальна анестезія починається з індукційного етапу, тобто введення в наркоз. Потім, вводячи анестетики внутрішньовенно або інгаляційно через лицьову маску, хворий непритомніє. Це займає кілька хвилин. Хворий припиняє реагувати на голос, зникають окремі рефлекси, а якщо контролювати мозкову активність хворого — прилад покаже зниження активності кори головного мозку. Потім починається замісне дихання (інтубація), а наступним етапом є підтримувальний, тобто провідниковий, під час якого вводять наступні дози анестетиків, анальгетиків і розслаблювальних препаратів до закінчення процедури. Загальна анестезія закінчується пробудженням.
Як під час пробудження, так і протягом усієї анестезії пацієнт залишається під постійним наглядом анестезіолога, оскільки знеболювальні препарати, які застосовують, можуть викликати побічні ефекти. Ускладнення загальної анестезії можуть бути такими як:
головний біль
запаморочення
біль у горлі
алергічні реакції
нудота і блювота
Варто зазначити, що післяопераційна нудота та блювання виникають у середньому у 30% прооперованих хворих, статистика вища у хворих, які перенесли внутрішньочерепні втручання, лапароскопічну холецистектомію та у хворих, які були прооперовані за гінекологічними показаннями. У післяопераційному періоді в дітей блювання трапляється вдвічі частіше, ніж у дорослих, а в дорослих це ускладнення майже вдвічі-втричі частіше трапляється в жінок, що пов'язують із коливаннями рівня гормонів.
Слід зазначити, що завдяки прогресу медицини і сучасним методам анестезії, а також постійному спостереженню за прооперованим хворим тяжкі ускладнення загальної анестезії нині трапляються вкрай рідко. До них належать тяжкі ураження гортані, аспірація кислого шлункового вмісту, що призводять до пневмонії, серцево-судинні порушення, респіраторні ускладнення, гіпоксія.
У низці випадків загальний наркоз застосовується в процесі проведення діагностики, наприклад, МРТ. Така анестезія практикується у дітей, коли необхідно дотримуватися нерухомості протягом досить тривалого часу. Нагадаємо, що сама процедура МРТ може займати до 60 хвилин.
Що таке місцева анестезія
Місцева анестезія ділиться на інфільтраційну та поверхневу. Перший вид знеболювання стосується блокади нервових закінчень і волокон. В обране місце вводять анестетик, наприклад, лідокаїн або новокаїн. Інфільтраційну анестезію найчастіше проводять у стоматологічному кріслі. Останнє, своєю чергою, набагато менш інвазивне і вражає слизову оболонку та шкіру. У таких випадках найчастіше застосовують гелі, аерозолі та мазі, що блокують поверхневі больові рецептори. Цей вид знеболювання використовують, наприклад, у салонах краси і тату-салонах.
Ще один вид, так би мовити, місцевої анестезії — епідуральна, за якої препарати вводяться в епідуральний простір спинномозкового каналу. Цю анестезію можна виконати на будь-якій ділянці хребта, але найбезпечніший доступ — у поперековій ділянці нижче закінчення спинного мозку. Препарати вводять через тонкий міліметровий катетер, який попередньо поміщують в епідуральний простір. Такий вид знеболювання часто застосовується в пологовій практиці, щоб значно зменшити біль до рівня, прийнятного для породіллі, але не повністю усунути чутливість.
Епідуральна анестезія показана також під час оперативних втручань у зоні таза та нижніх кінцівок, а також під час гінекологічних втручань.
Читайте також: