Безплідність у чоловіків і жінок: причини та способи лікування

Безпліддя було визнано Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) як соціальне захворювання. За оцінками світових даних, кожна десята пара в середньому відчуває труднощі із зачаттям. Тому все більший наголос робиться на діагностику та лікування цієї проблеми.

Причини жіночого безпліддя

Безпліддя – стан, за якого неможливо завагітніти протягом 12 місяців, незважаючи на статеві контакти в середньому 3-4 рази на тиждень без використання будь-яких контрацептивів.

Причини порушень фертильності найчастіше вимагають поглибленої діагностики обох партнерів, але найбільш важливим завданням є виключення повного безпліддя (стерильності). Основою завжди є детальна оцінка жіночої та чоловічої репродуктивної системи – гормональні дослідження, аналізи на інфекції, візуальні тести, генетична діагностика і т. д.

Найбільш поширені причини жіночого безпліддя включають в себе:

вік жінки. Після 35 років шанс на зачаття значно зменшується, а після 40 років становить не більше 10%;

патології фаллопієвих (маткових) труб. Найбільш частою причиною є непрохідність маткової труби або наявність запального процесу в придатках;

порушення овуляторного циклу. Відсутність овуляції або її нерегулярність. Частіше зустрічається у разі гормонального дисбалансу, але також може бути причиною пухлини або кісти, на тлі надмірної ваги, анорексії або зловживанням алкоголю, наркотичних речовин;

ендометріоз. Захворювання найчастіше вражає жінок дітородного віку, що розвивається, коли клітки ендометрію формуються в місцях поза маткою, наприклад, на яєчниках або в кишечнику;

синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Поширена проблема зрілих жінок, викликана різними патогенетичними механізмами і характеризується складним порушенням гормонального балансу;

міоми. Виникають із-за розростання м'язових клітин матки, утворюючи доброякісну пухлину. Близько 50-60% міом не дають жодних симптомів, що звичайно обумовлено їхнім розташуванням;

сальпінгіт (запалення маткових труб). Запальний процес розвивається на тлі патогенної мікрофлори, наприклад, після зараження венеричними захворюваннями;

жіноче безпліддя також може бути результатом хірургічного втручання, особливо в черевній порожнині. Деякі оперативні маніпуляції можуть викликати спайки і стати фізичною перешкодою на шляху з'єднання яйцеклітини зі спермою;

проблеми з зачаттям дитини можуть виникати у зв'язку з аномальним розвитком органів малого тазу, наприклад, з недорозвиненням матки або вродженими дефектами маткових труб;

розлади імунної системи, метаболічні захворювання, гіперпролактинемія – теж причини розвитку проблем із зачаттям дитини.

Оскільки кожен випадок безпліддя може мати різну причину або бути комбінацією двох або більше проблем, не варто намагатися вирішити їх самостійно. Кожен випадок неможливості зачаття має обговорюватися з лікарем, і, як правило, не з одним профільним фахівцем.

Причини чоловічого безпліддя

В деяких випадках (приблизно у 30%) причиною проблем з вагітністю є так званий чоловічий фактор, а саме:

низька кількість активних сперматозоїдів;

велика концентрація сперматозоїдів неправильної форми;

вироблення організмом антитіл до спермальних антигенів;

фрагментація (розрив ланцюжків) ДНК сперматозоїдів;

генетичні захворювання, такі як муковісцидоз або хромосомні мутації.

До інших, але меншою мірою поширених причин чоловічого безпліддя можна зарахувати:

захворювання щитовидної залози;

гіпоплазія статевих залоз;

гіпопітуїтаризм;

гіперпролактинемія;

психологічні фактори;

пухлини яєчка;

крипторхізм;

варикозне розширення вен сім'яного канатика;

травма яєчка;

мутація гена та CFTR (гена, відповідального за вроджену гіпоплазію сім'явивідної протоки);

запалення в репродуктивній системі, наприклад, простатит, везикуліт, епідидиміт, орхіт;

ретроградна еякуляція;

гіпоспадія.

Крім того, на чоловічу фертильність можуть впливати куріння, стрес або хронічне вживання певних ліків.

Найчастіше для оцінки чоловічої фертильності проводиться лабораторний аналіз сперми для визначення параметрів, які впливають на успішність процесу запліднення.

Лікування безпліддя – ліки

Медикаментозне лікування призначається у разі діагностування порушення овуляторного процесу. Це певна група препаратів, які стимулюють роботу яєчників, з метою розвинути зрілі фолікули і досягти овуляції. Лікар може призначити оральні засоби у вигляді пігулок або уколи.

Лікування безпліддя – лапароскопія

Методика дозволяє визначити прохідність маткових труб, стан матки і яєчників. Додатково лапароскопія дає можливість проведення терапевтичних маніпуляцій, наприклад, під час виявлення ендометріозу, міоми, спайкового процесу та інших патологій репродуктивної системи.

Лікування безпліддя – штучна інсемінація

Внутрішньоматкова інсемінація являє собою процес, за якого сперматозоїди, належним чином підготовлені, вводяться в цервікальний канал або порожнину матки. Маніпуляція проводиться винятково в дні овуляції, які визначає лікар.

Лікування безпліддя – екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ)

Це лабораторний метод запліднення шляхом комбінації яйцеклітини і сперми поза жіночою репродуктивною системою. Методика включає виконання гормонально контрольованого процесу овуляції, а потім збирання ооцитів, які об'єднуються з чоловічими статевими клітинами (сперматозоїдами) в лабораторних умовах. Ембріони, отримані в результаті запліднення, поміщаються в матку, і, якщо імплантація успішна, розвивається вагітність, яка триває природним шляхом. Процедура найчастіше виконується у жінок віком до 41 року, оскільки пізніше ймовірність народження живої дитини значно знижується.

Якщо після року регулярних статевих стосунків без контрацепції у пари немає дитини, слід розглядати попереднє безпліддя. Однак почати повноцінне лікування можливо тільки після діагностичного підтвердження діагнозу.

Нас консультувала лікарка сімейної медицини Христина Шевченко.

Читайте також: Найпоширеніші причини безпліддя