Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Гарднерельоз: лікувати чи ні?

Гарднерельоз – загадкова хвороба. Одні лікарі, виявивши її, одразу ж загодовують пацієнта антибіотиками, інші – поблажливо усміхаються, мовляв, не варто турбуватися, жити будете. От і гадай тепер: небезпечний гарднерельоз чи ні? Допомогти розібратися в цьому питанні ми попросили лікаря вищої категорії, акушера-гінеколога відділення амбулаторної допомоги клініки "Ісіда" Оксану Морозову.

Що таке гарднерельоз?

Гарднерельоз – це захворювання, що передається переважно статевим шляхом. Побачивши його вперше, медики спочатку записали його до статевих інфекцій, проте, проаналізувавши детальніше, з'ясували, що нічого спільного з венеричними хворобами гарднерельоз не має. Це захворювання набагато простіше, оскільки його провокатором є гарднерелла вагіналіс – факультативна (тобто тимчасова) мікрофлора, яка у малій кількості завжди присутня в організмі жінки. Гарднерелла прекрасно співіснує з іншими "мешканцями" піхви (лакто- і біфідобактеріями, які за чисельністю перевищують всі інші бактерії) і до певного часу нічим себе не виявляє. Але за певних обставин чисельність гарднерел може різко зрости, і тоді лікар ставить діагноз – гарднерельоз.

Симптоми гарднерельозу

Симптоми гарднерельозу дуже схожі з симптоматикою кандидозу або інших бактеріальних дисбактеріозів піхви. Найчастіше це:

  • незначні або рясні виділення з піхви (прозорі, білі, жовтуваті);

  • неприємний рибний запах.

Якщо до вищепереліченого приєднується ще й сверблячка, різь, печіння в ділянці зовнішніх статевих органів і набряклість, то можна говорити про запальний процес (кольпіт, вульвіт).

Діагностика

Ставити діагноз на підставі одного лише запаху вагінальних виділень, звичайно ж, не варто. Щоб діагностувати гарднерельоз зазвичай використовуються спеціальні тест-смужки, які допомагають визначити рН піхви (за наявності гарднерельозу він стає лужним). Потім лікар може призначити ПЛР-діагностику, але підтвердити наявність гарднерел у піхві – не означає поставити діагноз, адже важливо не просто виявити їхню присутність, а й визначити кількість. Для цього зазвичай проводиться бакпосів. Якщо кількість гарднерел вище 106 – 107, і постійно зростає, ставиться діагноз – гарднерельоз. Якщо ж показник не перевищує 104 – 105, приводу для занепокоєння немає.

Провокатори гарднерельозу

Найчастіша причина підвищення кількості гарднерел – зниження місцевого імунітету, яке може статися з таких причин:

  1. Зміна статевого партнера. Гарднерела – це суто жіноча бактерія. У чоловічому організмі вона не приживається, але це не означає, що чоловік не може бути її носієм. А це означає, що часта зміна статевих партнерів – один з факторів ризику для розвитку гарднерельозу.

  2. Використання вагінальних антисептиків, наприклад, бар'єрних контрацептивів на основі сперміцидів або засобів для інтимної гігієни з антисептичними компонентами (мило, гель). Всі вони згубно впливають на корисну мікрофлору, яка населяє піхву, захищаючи нас від герднерел, грибків та інших провокаторів запальних захворювань.

  3. Вагітність. Під час вагітності материнський імунітет в пригніченому стані, а тому у патогенної та факультативної мікрофлори є шанс взяти реванш.

  4. Вживання антибіотиків широкого спектра (ці препарати згубно діють на мікрофлору кишківника і піхви).

Лікування

Враховуючи, що причиною дисбактеріозу піхви (як наслідок гарднерельозу) є зниження імунітету, то й лікування має бути спрямоване на те захворювання, яке викликало цю проблему, а також на корекцію способу життя. Оскільки, пролікувавши гарднерельоз один раз, можна через місяць повернутися до відправної точки і почати лікувати його другим або навіть третім колом. Якщо явища дисбактеріозу вже призвели до запального процесу, то призначається місцеве лікування. Якщо ж гарднерельоз виявлено у вагітної, то коригувати імунітет може бути небезпечно, тому для профілактики запального процесу, який може бути шкідливим для плода, призначається санація піхви місцевим засобами, дозволеними для застосування у вагітних. Санація проводиться у 2 і 3 триместрі.

Ірина Чорна

Вибір редакції