Втратили зуб: стоматолог розповів, які імпланти встановити і чому не можна зволікати
Після втрати зуба через глибокий карієс чи травму кісткова тканина, позбавлена жувального навантаження, поступово починає «розсмоктуватися», тобто втрачає об’єм. Що довше людина зволікає із установкою імпланту, то більш вірогідно, що кістку доведеться нарощувати.
Імплантація зуба / © Credits
Чому стоматологи намагаються до останнього зберегти рідний зуб, з яких матеріалів виготовляють постійні імпланти і чим вони відрізняються, розповів стоматолог-хірург, імплантолог стоматологічної клініки FrankoLab Тарас Костів.
Між коренем вашого «рідного» зуба і кістковою лункою є періодонтальна щілина шириною приблизно 0,20–0,25 мм. Усередині неї розташована періодонтальна зв’язка — щільна сполучна тканина, яка утримує зуб на місці, поглинає жувальні удари і дозволяє йому злегка пружинити.
Імпланти такої зв’язки не мають — вони вживлюються в кістку і зростаються з нею безпосередньо, без амортизованого прошарку. Існують титанові і цирконієві Імпланти.
Титанові — металеві, виготовлені з титану, який добре переносить щоденне жувальне навантаження. Мають:
добре вивчену і високу здатність зростатися з кісткою (остеоінтеграція);
високу біосумісність із організмом;
абсолютну стійкість до бактерій і кислот (каріозостійкість), що провокують карієс — імпланти не вражає карієс, оскільки вони позбавлені емалі і дентину.
Цирконієві — керамічні, зроблені з діоксиду цирконію. Як і титанові, характеризуються високою біосумісністю, каріозостійкістю, але трохи нижчою остеоінтеграцією.
Часто їх встановлюють на місці втрачених передніх зубів пацієнтам із тонкими яснами. Якщо використати титанові, сірий колір буде просвічувати крізь тонку слизову оболонку.
Для вживлення цирконієвих імплантів потрібен великий об’єм щільної кісткової тканини — близько 8–9 мм заввишки. Тому часто спершу нарощують кістку. Її може бракувати через запалення біля кореня, пародонтит, травму або анатомічні особливості.
На верхній щелепі роблять синус-ліфтинг: крізь крихітний отвір лікар піднімає дно гайморової пазухи й заповнює утворений простір кістковим матеріалом. Це дозволяє збільшити висоту кістки, щоб надійно зафіксувати цирконієвий імплант.
На нижній щелепі в ділянку дефіциту кістки додають кістковопластичний матеріал (остеопластика). За кілька місяців організм «збудує» з нього нову кісткову тканину.
У ділянці жувальних зубів намагаються поставити титанові імпланти, які отримують найбільше жувальне навантаження у роті. На цирконієвих із плином часу можуть виникати мікротріщини, особливо за порушення прикусу чи бруксизму (неконтрольованого скреготу зубами).
Стоматологи намагаються зберегти рідний зуб саме через те, що він має амортизований прошарок. Але якщо корінь зруйнований глибоким карієсом, має поздовжню тріщину або перелом, сильно хитається через пародонтит, його, звісно, видаляють.
Глибокий карієс формується місяцями або навіть роками. За своєчасного звернення до стоматолога інфекцію та запалену пульпу видаляють, зубні канали ретельно чистять і щільно закривають спеціальним матеріалом, щоб туди знову не потрапили каріозні бактерії. Інколи ставлять пломбу, в деяких ситуаціях — коронку.
Пародонтит виникає внаслідок накопичення бактеріального нальоту через недостатню гігієну ротової порожнини: неякісне механічне чищення зубів щіткою без використання зубної нитки та міжзубних йоржиків, чищення зубів лише вранці. Бактеріальна плівка, яка складається із залишків їжі, бактерій та компонентів слини, і формується в середньому впродовж 12–24 годин. Чистити зуби потрібно двічі на день, щоб не давати їй накопичуватися і перетворюватися на зубний камінь.
Якщо наліт накопичується, спершу виникає запалення ясен, або гінгівіт, яке повністю виліковується. Потім ясна відходять від поверхні зубів, утворюючи пародонтальні кишені, де збираються бактерії і наліт. І зрештою виникає запалення пародонтиту — тканин, які утримують зуб: ясен, періодонтальної зв’язки та кістки. Це є поширеною причиною втрати здорового зуба, не ураженого карієсом.
Якщо не поставити його одразу, за відсутності жувального навантаження кісткова тканина починає розсмоктуватися. Сусідні зуби в ряду зміщуються в бік «порожнечі», порушується прикус і жувальне навантаження. Відтак доводиться нарощувати кісткову тканину, що значно складніше і довше, ніж чищення зубних каналів чи встановлення коронки. Для вживлення будь-якого імпланту — цирконієвого або титанового — потрібна щільна кісткова тканина в достатньому об’ємі.
Тому раджу щороку проходити профілактичний огляд у стоматолога і раз на пів року робити професійну гігієну, щоб позбутися нальоту і зубного каменю.
Тарас Костів