Чинники довкілля можуть мати більший вплив на розвиток раку, ніж генетична схильність.
Чинники довкілля можуть мати більший вплив на розвиток раку, ніж генетична схильність.
Нині, ґрунтуючись на численних дослідженнях, вважається, що на формування майже всіх видів раку впливають не тільки індивідуальні та генетичні схильності, а й зовнішні фактори, так звані канцерогени. Тож що ми можемо зробити, щоб мінімізувати ризик діагностики раку в майбутньому, розповідає лікарка сімейної медицини Кристина Шевченко.
Чинники довкілля, які сприяють розвитку пухлин
Який вплив певний фактор вплине на конкретну людину, залежить від тривалості її впливу, супутніх захворювань чи індивідуальної схильності. Однак усунення хоча б одного канцерогенного фактора може вплинути на зниження ризику онкологічних захворювань. Розгляньмо найбільш небезпечні причини, які можуть стати механізмом спуску в розвитку раку.
До канцерогенних факторів навколишнього середовища належать:
Фізичні чинники довкілля
Ультрафіолетове випромінювання. Найчастіше викликає базальноклітинний рак шкіри та меланому. Шкідливість залежить від часу впливу та джерела випромінювання. Шкідливий вплив УФ полягає у пошкодженні ДНК клітин та утворенні вільних радикалів, особливо у разі частих сонячних опіків у молодому віці. Мутації, що виникають, можуть призвести до неопластичної трансформації. УФ-випромінювання також прискорює старіння та знижує здатність шкіри до регенерації. Тому уникайте перебування на сонці, особливо влітку з 11:00 до 16:00. Використовуйте креми з UVA/UVB фільтром (SPF не менше 30). Відмовтеся від відвідування солярію.
Іонізувальне випромінювання. У цьому разі шкідливі всі види та форми випромінювання (рентгенівські промені, гамма-промені, корпускулярне випромінювання). Іонізувальне випромінювання збільшує ризик розвитку лейкозів, раку щитовидної залози, грудей, легень та шкіри. Найкращим варіантом стане зведення до мінімуму контактів з іонізуваьним випромінюванням та проходження рентгенівського дослідження лише за показаннями лікаря.
Хімічні фактори довкілля
Поліароматичні вуглеводні. Такі речовини утворюються під час смаження тваринних жирів і в процесі куріння, також містяться в тютюновому димі. Дослідження показали, що постійний контакт із подібними вуглеводнями значно підвищують ризик розвитку пухлин легень, сечового міхура та простати.
Ароматичні аміни та азобарвники. Складають близько 70% усіх барвників, які використовуються в харчовій та текстильній промисловості, вони бувають різноманітних кольорів – звідси мають велику популярність. Так, деякі види барвників, які можуть додавати до ковбасних виробів, гамбургерів, цукерок за генетичної схильності підвищують ризик розвитку неопластичних змін печінки, жовчовивідних шляхів і кишечника.
Афлатоксин B1. Канцероген, що виробляється пліснявим грибком Asperigillus flavus, в основному виявляється в горіхах і зернах, що неправильно зберігаються, сприяє розвитку раку печінки.
Азбест. Серйозний канцерогенний чинник, впливу якого піддаються переважно люди будівельної професії. Він викликає небезпечний азбестоз – хронічне захворювання легень та злоякісні зміни головним чином у респіраторній системі (рак легень, очеревини, гортані).
Гормони. Дія деяких гормонів, зокрема естрогенів, пов'язана з утворенням пухлин, найчастіше печінки та молочних залоз. Тривале приймання гормональних препаратів на основі естрогену (10 і більше років) значно підвищують шанси на утворення пухлин у жіночих грудях.
Біологічні фактори довкілля
Біологічні чинники, пов'язані з виникненням неопластичних захворювань, включають переважно онкогенні віруси, тобто віруси, здатні ініціювати раковий процес. У людини найпоширеніші такі:
- віруси папіломи людини – ВПЛ 16 та 18 типів мають високий ризик розвитку раку шийки матки, заднього проходу та статевого члена;
- вірус Епштейна-Барра – пов'язаний із виникненням злоякісного новоутворення носоглотки, шлунка, лімфоми Беркітта та, можливо, хвороби Ходжкіна;
- віруси гепатиту B та C збільшують ризик розвитку раку печінки;
- герпесвірус 8 типу – підвищує ризик розвитку саркоми Капоші;
- віруси Т-клітинного лейкозу людини можуть стати причиною новоутворень лімфоїдної та кровотворної системи.
- Люди, які перенесли вірусну інфекцію, спричинену згаданими вище патогенами, зазнають підвищеного ризику розвитку раку і мають піклуватися про своє здоров'я.
Бактеріальні інфекції як фактор раку
Крім вірусів, деякі бактеріальні інфекції можуть явно підвищити ризик певних видів раку.
Так, бактерія Helicobacter pylori, що викликає хронічні шлункові інфекції, сприяє утворенню пухлин шлунково-кишкового тракту.
Точно невідомо, який механізм канцерогенної активності цього мікроорганізму, але найімовірнішими ключовими факторами тут є тривале запалення епітелію та вироблення шкідливих вільних радикалів, які діють мутагенно.
Примітно, що понад 50% населення є носіями Helicobacter pylori, проте лише у 5% розвивається рак шлунка.
Спосіб життя як елемент профілактики раку
Здоровий спосіб життя, що виключає вплив канцерогенів та інших факторів, що призводять до розвитку раку, включає повноцінну дієту, контроль ваги, відмову від куріння та алкоголю, зниження рівня стресу. Найважливішими принципами такої "протиракової профілактики" є:
- зниження споживання тваринного жиру;
- збільшення споживання клітковини;
- зменшення в раціоні солі та цукру;
- вживання продуктів, що містять антиоксиданти.
Ще одним важливим моментом у профілактиці не лише раку, а й інших захворювань є регулярні фізичні вправи. Дослідження довели, що 1 година навіть невеликої фізичної активності 3-5 разів на тиждень значно знижує ризик раку грудей та колоректального раку. Біологічний механізм цього взаємозв'язку заснований на зменшенні тривалості впливу естрогенів на груди, зниженні рівня інсуліну, активації імунної системи та контролі ваги.
Описані чинники довкілля можуть сприяти формуванню пухлинних захворювань. Хоча ми часто не можемо вплинути на їхнє виникнення, наша поведінка та усвідомлений вибір дозволяють знизити індивідуальний ризик.
Читайте також:
Рак молочної залози: як не пропустити початок хвороби
Рак соска (рак Педжета) — рідкісне, але небезпечне захворювання
Дерматоскопія – діагностика раннього виявлення раку шкіри: кому потрібна, наскільки ефективна