Наші в Голлівуді: режисерка монтажу Тетяна Ходаковська розповіла про роботу, Мe too, квоти і карантин
Тетяна Ходаковська — режисерка монтажу, відома не тільки в Україні, але і в США. Торік Тетяна стала лауреатом Кіноакадемії України, премії "Золота Дзиґа" в номінації "Кращий монтаж", фільм "Фокстер і Макс". "Золота Дзиґа" — це найбільша національна премія і еквівалент "Оскара" в Україні.
Тетяна Ходаковська вже кілька років працює в США,у неї в фільмографії фільми з Міккі Рурком, Пітером Гріном, Ice T і іншими зірками американського кіно. Вона розповіла про секрети успіху, жінок у кінопрофесії, що змінилося в індустрії після Мe too, чому на врученні "Оскара" зірки дякують своєму режисеру монтажу і про тонкощі роботи з голлівудськими акторами.
У чому полягає особливість роботи режисера монтажу? Що таке хороший монтаж?
Робота режисера монтажу — розповісти історію, створити світ, на основі матеріалу, який до нас потрапляє, і бачення режисера. Для мене монтаж — це також уміння побачити потенціал матеріалу, потенціал акторів, потенціал історії. І якщо я бачу, що фільм може бути кращим, я не можу заспокоїтися, буду пропонувати варіанти, радячи щось змінити, дозняти, переписати, змінити акценти. Адже монтажем адже можна зробити абсолютно різні історії з одного і того ж матеріалу, змінивши акценти, можна поглибити характери акторів, зробити їхню гру точнішою. Актори часто на врученні "Оскара" кажуть: "Спасибі режисерові монтажу", — вони якраз знають, що ця людина разом з ними робить їхню роль.
Сценарист закладає щось в фільм, потім режисер осмислює через свій світ. Фільм проходить через оператора та інші департаменти і потім потрапляє до режисера монтажу. І я як режисер монтажу теж закладаю власне прочитання цього матеріалу через своє відчуття світу і досвід. Так з'являється кілька рівнів розуміння фільму, його прочитання. І чим більше цих рівнів, тим краще. Це як відкривати чарівні коробочки, щоразу дивуючись з того, що всередині. І глядач є останньою ланкою цієї колаборації, оскільки він теж пропускає все через своє світосприйняття, через свій життєвий досвід. Я дуже сподіваюся, що вже все зрозуміли, що неможливо вважати глядача дурнем і робити хороше кіно.
Наскільки я знаю, ти іноді дознімаєш або радиш дозняти сцени?
Історично так склалося, що режисери монтажу радили продюсерам і режисерам дозняти або перезняти щось. За порадою Віоли Лоуренс ще 1925-го Орсон Веллс дозняв великі плани для його фільму "Леді в Шанхаї".
Коли Маргарет Бут була головним режисером монтажу, на MGM іноді дознімали або перезнімали до 60 відсотків фільму. До того, як був закінчений монтаж, декорації навіть не розбиралися. Якщо вже витрачено досить великий бюджет, а фільм не працює, значить, потрібно придумати, як зробити так, щоб він запрацював. Це завжди можливо. Завжди!
Або є інший варіант, коли режисер монтажу спочатку працює в препродакшені і на знімальному майданчику з режисером. Я так працювала на фільмах "Курт", частково на українському фільмі "Брати. Остання Сповідь" Вікторії Трофименко і на фільмі "3 Days Rising". Разом з режисером Крейгом Кукровскі, наприклад, ми робили разом розкадрування: протягом декількох тижнів ми сиділи на локації, проходячи сцену за сценою, кадр за кадром. За цей час я зрозуміла краще його бачення і могла радити мізансцени або необхідні додаткові кадри ще до початку знімань.
Але якою б не була підготовка, на майданчику завжди щось змінюється. Наприклад, прийшов Міккі Рурк, і у нього є ідея щодо його персонажа. І це — хороша ідея. Поки режисер зайнятий із актором в цей момент над характером його героя, я можу перевірити, як ця нова розробка сцени працює в контексті загального стилю розповіді, який ми вибрали, і щось запропонувати. Але є і режисери монтажу, які категорично проти того, щоб бути на майданчику, вважаючи за краще свіжість сприйняття матеріалу. Я думаю, це залежить від кожного конкретного фільму, іноді краще так, іноді — інакше.
Як ти потрапила до Америки і в топрівень?
Мене запросили працювати на проєкті для United Nations, ISCS, на той час у мене було в багажі кілька досить успішних фільмів з перемогами на великих фестивалях. Наприклад, перший ігровий фільм, над яким я працювала, — "Російський трикутник", — переміг на двох найголовніших російських фестивалях — на "Ніці" і Московському фестивалі, який є найстарішим у світі, після фестивалю у Венеції. Перемога грузинсько-українського антивоєнного фільму на головних фестивалях саме в Росії мала велике значення для всіх нас. Це було до початку війни з Україною. Прем'єра цього фільму була в Каннах. Цей фільм також був представлений на "Оскар" від Грузії.
Що стосується топрівня, немає такого, що тобі вручають медаль і кажуть: "Ви пройшли цей рівень, запрошуємо вас на наступний". Це скоріше такий процес, який рухається одночасно в різні боки, коли ти робиш те, що любиш, і просто намагаєшся робити це чесно, настільки добре, наскільки можеш. І це скоріше про проєкти, на які тебе запрошують працювати, і людей, з якими ти працюєш.
Наприклад, у фільму "3 Days Rising" просто позамежний акторський склад. Це суперталановитий і божевільний Пітер Грін ("Кримінальне чтиво", "Маска"), Міккі Рурк, Вінсент Янг ( "Беверлі-Гіллз), репери Ice T і з групи Onyx.
Або дивним чином під час карантину я працювала з таким режисером, як Пітер Луїзі, над його картиною "Принцеса" — фільм, до речі, знімався частково в Україні. Пітер Луїзі — найпрекрасніший чоловік і дуже талановитий режисер, у нього близько 20 перемог на значущих фестивалях. Це дуже ніжний фільм-казка про боротьбу з залежністю. Дуже цікавий жанр. Пітер звернувся до мене, коли монтаж був уже готовий, але він відчував, що якнайкраще. Не можу більше сказати, сподіваюся, скоро ми побачимо цей фільм в прокаті, але, коли до тебе звертаються за final cut, це говорить про певний рівень.
Як на кіноіндустрію вплинув рух Мe too?
Наслідки ще не відбулися. Це процес, який буде йти довгі роки. Але, безумовно, напрям має позитивний вплив. Те, що люди (це стосується не тільки жінок) відчувають, що вони можуть говорити вголос. Люди у владі — чи то фотоапарат, режисерське крісло і продюсерський кабінет — розуміють, що сьогодні вони натиснуть на когось з особистою метою, а завтра це буде на екранах всіх телефонів світу. Це вже зупиняє багатьох. Звичайно, є і зворотний бік медалі, коли хтось, можливо, користується цією ситуацією. Але, незважаючи на це, напрям дуже правильний і поваги одне до одного стає більше.
До речі, фільм "Курт", який я закінчила зовсім недавно, частково про це теж. Саме під час монтажу я зрозуміла ще одну частину цього руху. Дуже часто жінки або чоловіки, які постраждали від людей зі владою, йдуть на це, думаючи, що комусь за щось винні і тому повинні робити щось принизливе, щось проти своєї волі. Цьому немає місця в сучасному світі.
А як вплинули квоти на жінок?
Для того щоб відповісти на це запитання, я наведу трохи статистики. Я, коли її прочитала, якщо чесно, розплакалася. У 2019, якщо взяти топ-500 фільмів, тільки 21% з усіх режисерів, продюсерів, режисерів монтажу та операторів були жінками. Тільки 12% були режисерами, тільки 5% — операторами. Я зателефонувала жінці-оператору, з якою працювала тут на кількох фільмах, і вона сказала: "Таню, у нас в гільдії тільки 3% жінок".
Тільки 23% — режисерки монтажу. 23 відсотки, притому що історично в основному жінки працювали над монтажем.
Жінок туди пускали, тому що ця професія вважалася технічною. Але після того як самі режисери стали говорити про випадки, коли режисери монтажу рятували фільми або робили неймовірний внесок у фільм, вони стали називатися не cutter, a editor. Професія стала престижнішою, і жінок стало одразу значно менше.
Багато жінок стикалися з тим, що за них ставили інше ім'я — чоловіче. У титрах ім'я Джолан Бенвенутто, яка монтувала майже всі фільми Росселліні, було замінено іншим — чоловічим. Я особисто знаю сценаристку, яка підписувала сценарії чоловічим ім'ям, з жіночим ім'ям ті самі сценарії не купували. Я сподіваюся, що це все ж в минулому, але це дуже недавнє минуле, тому якісь конструкції так і працюють по-старому, щоб їх поміняти, на певний час потрібні квоти.
Крім того, існують стереотипи, що можуть робити краще жінки, що — чоловіки. Наприклад, вважається, що жінки краще роблять драми, емоційні фільми, а чоловіки — екшен. Проте я монтую дуже багато екшену, до мене часто звертаються саме за цим, я монтувала телешоу про бокс між Бріггсом і Кличком і шоу Lsdt Fighter Standing. Також є стереотип, що жінки більш посидючіші, тому краще роблять монтаж. Мені здається, що на тому рівні, де я працюю, цінують передусім професіоналізм, і у мене, чесно кажучи, складалася зовсім інша картина в голові, перш ніж я побачила цю статистику. Я не розуміла, що я всього в 20% індустрії. Мені здається, дуже важливо говорити про це.
З приводу конкретно квот. Я знаю, що, якщо є певна кількість жінок-голів департаментів, у фільму є певні пільги, але я не часто бачу, щоб хтось цим скористався. Іноді продюсери кажуть: "О! У нас достатньо жінок для такого-то податку, або досить diversity". Але я жодного разу не чула, щоб заради цього спеціально брали жінок.
Що ж стосується "Оскара" і нових правил квот там, всі вже подивилися претендентів кількох минулих років і зрозуміли, що всі фільми і так би пройшли за цими квотами, так що це швидше за знакова подія, що, тим не менш, важливо. У Нью-Йорку я не чула жодної людини, яка б говорила, що це неправильно.
Справедливість — це дуже повільний процес, багато хто досі вважає, що жінок в кіно менше, тому що вони об'єктивно гірше роблять цю роботу. Але, наприклад, якщо подивитися топ 75 фільмів, які вибрала Гільдія режисерів монтажу, на самій верхівці фільми, змонтовані жінками. Тому питання просто в рівних умовах, є прекрасні режисери монтажу-чоловіки, є прекрасні режисери монтажу-жінки, є багато фільмів, яким катастрофічно не вистачає хороших режисерів монтажу, не важливо — жінка це чи чоловік.
Нещодавно було відкрите приймання заявок на "Золоту Дзиґу" — український аналог "Оскара". За що ти торік отримала цю нагороду?
Фільм "Фокстер і Макс" дуже цікавий з точки зору монтажу фільм. Коли мені дали цей фільм в роботу, вже був чорновий варіант монтажу, який змонтував за сценарієм прекрасний Володимир Запрягалов. Але продюсери бачили потенціал більше і звернулися до мене.
Коли я дивлюся матеріал, завжди думаю, про що це фільм? Це перше запитання, яке я задаю режисерові? Про що? Я подивилася матеріал і побачила потенціал в самій ідеї дружби хлопчика і собаки, в їхніх взаєминах, у пригодах. Продюсери Катя Копилова і Максим Осадчий хотіли бачити, як людина і наноробот під впливом дружби стають кращими, доповнюють одне одного. Катя дуже багато розмовляла зі мною саме про персонажів — про те, чого, на її думку, не вистачало. Це було моїм напрямом. Ну і плюс, дитяче кіно — один з моїх улюблених жанрів, я переглянула просто все, я розумію секрети цього жанру, як важливо дивувати, показувати, що можливо все, розмовляти з дітьми на важливі теми на рівних, не брати до уваги, що зараз ось ми їх чогось навчимо. Я дозняла близько 20 хвилин фільму — велику сцену дружби хлопчика з собакою, трюки на графіті на прямовисній стіні, весь фінальний екшен на даху. До речі, цей фільм отримав два призи Української кіноакадемії: другий — за найкращі спецефекти. Але, користуючись нагодою, я хочу сказати, що цей приз за кращий монтаж важливий особисто мені ще й тому, що я знаю, наскільки хороші режисери монтажу обидва претенденти, які поки не взяли приз — Микола Базаркін і Олександр Чорний. Я бачила їхні фільми, це дуже талановиті режисери монтажу, і я бажаю їм багато перемог в майбутньому.
Розкажи про проєкт, над яким ти працюєш зараз.
Як я вже згадувала, це фільм "3 Days Rising" за Едгаром По, який тут, в Америці, має такий же культовий статус, як і у нас в Україні. Наприклад, мені режисер розповідав, що Едгара По йому читала мама — він сам ще не вмів. Я рази три перепитала, в 4 роки тобі читали на ніч Едгара По? О це так! У фільмі дивовижний акторський склад — Міккі Рурк, нескінченно талановитий Пітер Грін, який змушував весь майданчик тремтіти і ридати під час знімань, репер IceT, Вінсент Янг з серіалу "Беверлі-Гіллз". На всі ролі другого плану потрапили топові актори, які знімалися у Скорсезе, топмодель Victoria's Secret.
Водночас це був дуже інтимний прєект — ми всі жили разом і під час підготовчого періоду, і під час знімань, очільники департаментів і кілька виконавців головних ролей. Ми могли завжди зібратися і порадитися — про що фільм, що важливо? Тому що актори теж шукають сенси. І Пітер Грін завжди шукав такий підтекст. І дуже мучився, і бився головою об стінку, коли не знаходив його. Стіни тремтіли, в прямому сенсі.
Але, як і раніше, вся заслуга дивовижної колаборації у цьому фільмі у режисера Крейга Курковського — він вмів давати простір кожному, для найбожевільніших ідей, завжди був відкритий до всіх, це був прекрасний досвід, коли ми всі могли вчитися одне у одного. Актори знають про те, що саме роблять режисери монтажу, тому Пітер часто радився, і було багато відкритості та довіри на майданчику.
Я вважаю, що наша робота загалом заснована на довірі. Режисер і режисер монтажу — це майже як шлюб, потрібно багато поваги і багато довіри одне до одного
Як карантин вплинув на кіноіндустрію?
Зараз змінюється система дистрибуції — раніше все починалося обов'язково з кінотеатрів. А ось 25 грудня був історичний день, коли великий блокбастер "Диво-жінка" вийшов одночасно на НВО-платформі і в кінотеатрах. І це прецедент, який змінює все. Раніше була система фестивалі, кінотеатри, потім — платформи, які приносили невеликі гроші. Зараз все буде інакше, але, як саме, поки до кінця не зрозуміло. Але дуже захопливий час.
Що б ти порадила як інгредієнти успіху?
Нічого не боятися. Чи не говорити гидот про інших. Підтримувати колег в професії, не конкурувати, не заздрити, а саме підтримувати і радіти як своїм, так і їхнім успіхам. Зрештою, ми всі хочемо зробити світ трішечки кращим.
Фотогалерея Тетяна Ходаковська. Фото: спеціально для ТСН Олексій Новіков, Нью-Йорк (9 фото)
Читайте також: Дизайнерка бренду Каньє Веста YEEZY киянка Христина Фоменко: "Дизайн — це всього лише думка"