5 нових перекладів, які варто прочитати цього літа

5 нових перекладів, які варто прочитати цього літа

Літо – пора відпусток і відпочинку, коли хочеться почитати щось нове, екзотичне, незвичне.

Незвичність сюжетів у цих історіях робить із них справжні бестселери, що у поєднанні з професійним стилем і вишуканим перекладом зараховує їх або до вічної класики, або до якісної сучасної літератури. Крім того, теми, заторкнуті авторами, розкривають секрети "живого" життя, важливішого для розуміння історії за будь-якої епохи.

Джордж Орвелл. Колгосп тварин. – К.: Book Chef, 2021

Ця повість, перекладена Ярославом Стельмахом, - один із найвідоміших у світі алегоричних творів - вперше опублікована 17 серпня 1945 року, а одним з перших її перекладів був український, до якого автор написав передмову. За його словами, у книжці описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще від часів громадянської війни в Іспанії, вважаючи, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. За сюжетом, соціалізм на фермі, справді, перетворюється на авторитарний колгосп, і головна свиня стає диктатором, наче Сталін. По суті, автор, будучи палким соціалістом – як "справжні ленінці" в СРСР – розчаровується у наступному вожді, який будує не "комунізм", а тоталітарну державу.

"Тож я спробував проаналізувати теорію Маркса з погляду тварин, - пояснює автор. - Для тварин очевидним було те, що ідея класової боротьби між людьми - абсолютна ілюзія, адже коли справа доходила до експлуатації тварин, усі люди об'єднувались проти них; справжня ж боротьба точилася між людьми і тваринами. Маючи це за відправну точку, я легко продумав решту повісті. Мені не вдавалося її записати аж до 1943 року, оскільки увесь. свій час я постійно витрачав на якусь іншу роботу; і зрештою, я включив до повісті ще й деякі з тих подій, що саме відбувалися у час її написання, наприклад Тегеранську конференцію. Так і сталося, що я тримав у голові основні елементи повісті аж шість років, перш ніж власне написати її".

Жан-Поль Сартр. Диявол і Господь Бог. – К.: Видавництво Жупанського, 2021

Свого часу автор цієї книжки, перекладеної Олегом Жупанським, написав, що був би дуже радий, якби майбутні покоління з усіх його творів пам’ятали роман "Нудота", а також… п’єсу "Диявол і Господь Бог". Події історико-філософської драми "Диявол і Господь Бог" відбуваються в Німеччині XVI сторіччя, в часи так званої Селянської війни. Автор у своїй п’єсі, в притаманній йому філософській манері, надзвичайно по-сучасному порушує одвічні питання Добра і Зла, а також місію вільної людини у цьому світі.

Якщо згадана "Нудота", що вела в екзистенційні нетрі, викликала стан, який відповідав її назві, то у п'єсі "Диявол і Господь Бог" мова зовсім не про релігію чи віру. Цей твір наочно продемонстрував, чому багаті будуть багатіти, а бідні - бідніти. Дія у ньому відбувається у розшарпаній селянською війною Німеччині XVI ст. Однак історія для автора - всього лише тло, адже герої у старовинних костюмах мислять цілком сучасно, намагаючись відповісти на одвічні питання: що є Добро і Зло, у чому полягає свобода людської особистості.

Жузе Сарамаґу. Смерть бере відпустку. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021

Будучи створений в оригінальній стилістичній манері, цей роман, автор якого свого часу отримав Нобелівську премію, читається на одному подиху. За сюжетом, у країні, що залишилася неназваною, відбувається щось небачене від новоріччя. Смерть вирішує перервати свою невтомну працю - і люди просто перестають вмирати. Раптове безсмертя - це щастя чи кара Божа? Як довго це триватиме? І що в цій ситуації мусить робити суспільство: похоронні контори, система охорони здоров’я, старечі будинки, злочинний світ, церква, уряд і монарх? У будь-якому разі, поки що доля жителів цієї країни - жити вічно. І поки духовенство проповідує, а філософи філософствують, ейфорія населення змінюється відчаєм, всі заходяться вишукувати способи покінчити з таким нестерпним становищем. Саме після цього починається друга частина роману, перекладений Сергієм Вакуленком – про кохання, коли Смерть, яка змінила правила, прагне стати коханою жінкою. І все через одну-єдину людину, п’ятдесятирічного музиканта, який відмовляється цим правилам підкоритися...

"Смерть переглядає формуляр і знаходить у ньому тільки раніше вже бачене, тобто біографію музики, який уже понад тиждень тому мав би померти, та попри це й далі собі живе-поживає у своєму скромному помешканні митця, зі своїм чорним псом, що лягає паням на коліна, з фортеп’яном і віолончеллю, зі своєю нічною спрагою та смугастою піжамою".

Майкл Шебон. Телеграф-авеню. – Х.: Фабула, 2021

…Насправді Телеграф-авеню – вулиця в Каліфорнії, яка реально існує, а нова книжка від Майкла Шебона, перекладена Світланою Орловою – це живий, добрий, атмосферний роман про те, що кожне місце має свій характер. Наразі це "Брукленд Рекордз" - крамниця вінтажного вінілу, якою володіють чорношкірий Арчі Столлінгз і єврей Нет Яффе, неподалік якої заплановано будівництво величезного торговельного центру. Утім, під загрозою не лише бізнес, але й дружба партнерів, непростий період якої переживають також їхні дружини, самовіддані акушерки Ґвен і Авіва. Крім того, з’являється такий собі Тіт, який стає кращим другом сина одного з партнерів, а батько другого, колишній популярний актор, втрапляє у чергову халепу. І все це розгортається на тлі 70-х: джаз, кіно, кунг-фу, культові імена, бренди і купа емоцій і таємних історій цього легендарного часу – з фактурними героями і незабутніми персонажами.

"Місяцеликий, довготелесий, завжди трохи напідпитку, Арчі Столлінгз панував за прилавком "Брукленд Рекордз" - на колінах якийсь малюк, поверх гарбузово-жовтої водолазки рудувато-коричневий вельветовий піджак, в якому він, і так схожий на Гамеру, перетворювався на абсолютну, доволі симпатичну його копію, такий собі літаючий мутант-черепаха з японських фільмів. Дитину він підхопив під ліву руку, а правою перебирав уміст восьмого з п’ятнадцяти ящиків, що їх прислали з "Бенезра естейт", записи в ящику номер вісім мали саме такий присмак, як і любив Арчі: підчеревина джазу, добряче присолена й присмачена фанком. Electric Byrd (Blue Note, 1970)".

Лінда Муллалі Гант . Скоро розпогодиться. - Х.: Віват, 2021

Героїня цієї історії, перекладеної Тетяною Скрипник, живе на півострові Кейп-Код разом зі своєю бабусею, але мріє про "звичайну" сім’ю. Давня подруга відтепер чомусь соромиться проводити з нею час, та й інші зміни не тішать. А дівчинка дуже не любить сюрпризи й неочікувані повороти. Триматися їй допомагає несподіване знайомство з новачком на півострові, який має за плечима власний гіркий досвід. Разом вони вчаться, як вистояти в шторм і подолати самотність, біль, злість, перші розчарування в близьких людях, а також дізнаються, що таке справжня дружба, доброта й толерантність.

"Розмахнувшись, він кидає краба у воду - подалі від курячих ніжок на мотузках. Шубовсть! І краба вже як і не було. Ронан намагається не всміхатись, але це йому не дуже-то й вдається. - Ти що? Навіщо ти його викинув? - Вибач, - усміхаючись, він знизав плечима. - Такий гарний краб. Та й вояка хоч куди. От я і вирішив урятувати його від сковорідки. - Усе гаразд. Це краща ідея, ніж їсти млинці з крабів щодня. Вимовляючи ці слова, я думаю про те, як сильно сподобався б Ронан моєму татусеві Джо. Він сказав би, що в Ронана добре серце. І я неодмінно погодилася б".

Читайте також: Винничук, Фоззі та розмови з академіком - 5 книжок, які варті вашої уваги

Наступна публікація