5 нових перекладів, які варто прочитати

Дата публікації
Перегляди
514
Поділитись:
WhatsApp
Viber
5 нових перекладів, які варто прочитати

Книжки у цій добірці — не лише класичні бестселери чи сучасна література, це, насамперед, засіб прочитання світу.

У кожній з книжок він свій — від тоталітаризму до кіберреальності, не минаючи магії чи містики. Відповідно, герої цих книжок по-своєму борються із системою, хіба що у кожного з них вона своя — була, є і буде.

Джордж Орвелл. Нехай квітне аспідистра. - К.: Видавництво Жупанського, 2020 р.

Культові романи цього англійського класика на зразок його найвідомішого твору в жанрі антиутопії "1984", де розповідається про майбутній тоталітаризм, і "Колгоспу тварин" з алегорією про народження СРСР, на жаль, заступають інший доробок Джорджа Орвелла (1903-1950). Наприклад, його роман "Нехай квітне аспідистра", перекладений Тетяною Кирилюк — актуальна й досі історія про те, як у міжвоєнний період герой твору — молодий поет-максималіст — оголошує війну грошам, і загалом суспільним нормам і уявним цінностям.

Лондон 1930-х років показаний очима професійного журналіста — з гумором, спостережливістю й увагою до найменших деталей суспільного життя. Так, кімнатна квітка з назви роману — це символ благопристойності, міщанства і "правильного" родинного побуту, щось на зразок класичного фікуса в радянському житті того періоду. Звісно, воювати з обивательськими нормами, штампами і стереотипами, за якими гроші — це вершина добробуту і мета будь-якого члена суспільства — складно й небезпечно. Утім, герой цієї історії впевнений, що, позбувшись влади грошей, які дають пропуск у вище суспільство, відчиняють всі двері й дарують щасливе життя, він зможе повністю присвятити себе творчістю, в якій бачить найбільшу цінність свого життя.

Доріан Лінскі. Міністерство Правди. - Х.: Фабула, 2020 р.

Автор цієї книжки, перекладеної Ольгою Татаренко, створив біографію роману Джорджа Орвелла "1984" — авторитетну, глибоку та неймовірно сучасну. Адже "1984" — це не просто роман; це ключ до розуміння сучасного світу, невичерпна скарбниця ідей і мемів. "Роман "1984" не лише був розпроданий сотнями тисяч примірників, — підтверджує автор, — він залишив відчутний слід у свідомості незліченної кількості людей, які ніколи його не читали.

Визначення та ідеї, створені Орвеллом, стали неодмінними компонентами політичної мови і навіть після десятиліть використання та численних викривлень зберегли свою міць: новомова, Старший Брат, Поліція думки, кімната 101, двохвилинки ненависті, дводумство, безособовий, 2 + 2 = 5, Міністерство Правди... Навіть слово "орвеллізм" перетворило власне ім’я письменника на місткий символ того, що він ненавидів та чого жахався".

Таким чином, меседж, закладений у "1984", із легкістю подолав багато десятиліть: "Не дозволяй цьому статися. Усе залежить від тебе" — і йдеться тут навіть не про тоталітаризм, не про Велику Брехню фашистських і комуністичних утопій, а про "брехню середнього масштабу", яка постійно спотворює реальність у XXI столітті.

Пітер Померанцев. Нічого правдивого й усе можливо. - К.: Yakaboo Publishing, 2020 р.

За великим рахунком, ця книжка британського журналіста з родини російських емігрантів, який потрапив до Росії у 2006 році (переклад Андрія Бондаря) — аналітичний зріз, якщо не конспект, усіх знакових романів Пелевіна того часу. З його симулякрами, піартехнологіями і буденною магією телебачення. "І в центрі цього великого видовища стоїть сам президент, — нагадує автор, — створений із ніякого, сірого спецслужбиста за допомогою сили телебачення, так само стрімко, як і художник-перформер, трансформуючись у своїх персонажів — солдата, коханця, мисливця з оголеним торсом, бізнесмена, шпигуна, царя, супермена.

"Новини — це той фіміам, яким ми благословляємо дії Путіна, робимо його президентом", — подобалося казати продюсерам і політтехнологам. Саме у цей час автор стає продюсером документальних фільмів і реаліті-шоу на телеканалі ТНТ. Він знайомиться зі світом всемогутнього російського телебачення, грубих грошей та великої влади. І поруч із цією Росією нафтових капіталів, декадентських вечірок, захмарно дорогих творів мистецтва постає Росія переповнених слідчих ізоляторів, бандитів, спецслужб, безправ’я. Так автор відкриває сам спосіб мислення цієї "нової Росії" — глибоке розщеплення особистості, множинність, розшарування і порожнечу між ними. Розповідь не завершується у Москві: після повернення до Лондона автор спостерігає, як "нова Росія" крокує Заходом, скуповуючи нерухомість, а її мислення універсалізується.

Рошані Чокші Позолочені вовки. - Х.: Віват, 2021 р.

За сюжетом цього роману, перекладеного Марією Пухлій, у Парижі 1889 року найпотужніша сила у світі зосереджена в давно загубленому уламку Вавилонської вежі. Французькі Доми Вавилонського Ордену, який охороняв реліквію, прагнуть повернути втрачене. І їм потрібен той, хто зможе розгадати цю таємницю. Ним стає Севрен Монтаньє-Аларі — заможний готельєр і водночас шукач скарбів. Щоб віднайти давній артефакт, Севрен заручається підтримкою "експертів" із сумнівною репутацією: інженерки, історика, танцівниці й садівника. Разом вони поринуть у страхітливу пригоду, де на кін поставлено не лише їхні життя, а й майбутнє всієї цивілізації…

"Кістяний годинник не розкрив жодної своєї таємниці, відколи Севрен ним заволодів. Севрен часто дивився на нього в задумі. П’ятдесят років тому здавалося, що Пропащий Дім не може погубити ніщо. А тепер… годинник був для Севрена нагадуванням. Упасти може що завгодно. Вежі, що торкаються небес; Доми з глибшими, ніж у імперій, кишенями; осяйні серафими, які колись були довіреними особами Бога. Навіть рідні, які начебто мають вас любити. Непереможні лише зміни".

Вільям Ґібсон. Занулення. - К.: Видавництво, 2021 р.

Новий роман від гуру фантастики, перекладений Ольгою Любарською — це своєрідне продовження "орвеллівської" тематики, але в умовах цифрової революції. У своїх творах автор передбачив бум нанотехнологій, соціальних мереж і біоімплантантів, та усе це — під владою чергового Великого Брата, чи то пак, всесвітніх корпорацій. Зрештою, кіберпанк, в якому працює автор — це та сама наукова фантастика епохи комп’ютерних технологій, і дія в його новому романі відбувається в тому ж похмурому відносно близькому майбутньому, що й дія попереднього "Нейроманта", однак цього разу приділяється значно більше уваги дійовим особам і світові, де їм випало жити.

Три на позір не пов’язані історії збігаються в несподіваному фіналі. Корпоративний найманець допомагає відомому вченому змінити місце роботи, мистецтвознавиця-галеристка шукає автора таємничих артефактів, стилізованих під роботи давно померлого художника, юний кібержокей робить перші кроки в матриці й зустрічає тих, кого там бути не може — і все це за кілька років після подій, описаних у "Нейроманті". Таким чином, у романі автор продовжує досліджувати взаємодію людей і технологій, які змінюють світ.

Читайте также: Від Пікассо до Трампа — 5 книжок про людей, які шокували світ

Наступна публікація