Що почитати влітку: 3 книжки про мистецтво і нові способи бачити світ
Зрозуміло, що ми більш ніколи не зможемо дивитися на світ так, як робили це раніше. Утім, автори цих книжок намагаються допомогти нам впоратися з цією проблемою. Дивитися – це важка робота, але можливість бачити – належна плата за це уміння. Тож читаймо, і, можливо, нам відкриється це мистецтво.
- Автор публікації
-
Вілл Гомперц. Поглянь, що ти пропустив: Нові способи бачити світ крізь мистецтво. – К.: ArtHuss, 2024
"Краса є в усьому, навіть у мішку зі сміттям, - впевнений один з героїв цієї книжки. - Але щоб її побачити, справді треба дивитися". Загалом ідеться у дослідженні Вілла Гомперца "Поглянь, що ти пропустив" - про те, як більшу частину часу живемо в напівпритомному стані, переходячи від однієї рутинної події до іншої з пригніченими почуттями, наче зомбі у світі неживих. Утім, якщо пощастить, ми можемо навчитися дивитися й відчувати світ з підвищеною свідомістю художника: відчувати насолоду від того, що бачимо світ справжнім, стовідсотковим зором. А художник, як казав критик вікторіанського мистецтва Джон Раскін, бачить невинним оком, він вчиться відвикати: бачити так, ніби вперше, а не всоте. Тож уявіть собі середину січня 2012 року, коли Девід Гокні стоїть у центральній галереї Королівської академії мистецтв у Лондоні, з чого й починається оповідь. "Йому сімдесят чотири роки, уточнює автор, - на ньому сірий костюм вільного крою поверх кремової сорочки-поло, до якої він додав недбало зав'язану краватку. Якби він був комівояжером, ви б, швидше за все, не відкрили б йому дверей, але він - відомий сучасний художник, і тому його тепло приймають усюди, куди б він не прийшов. Він дивиться на дальню стіну, на якій висить його картина завбільшки з білборд. Він повертається до мене й усміхається.
"Непогана спроба, еге ж", - повільно каже він із характерною кривою посмішкою. Це неймовірний витвір мистецтва. Фіолетові дерева та яскраве світло? Та ну! Скоріше мокрі коричневі стовбури та свинцево-сіре небо. Кажуть, що люди дивляться на світ крізь рожеві окуляри, а Девід живе в постійному оточенні Сен-Тропе, де все осяяно феєрверком яскравих кольорів у несамовитому святі життя. Скажіть йому про це – він витріщиться на вас і скаже, що це ви носите окуляри, які викривляють реальність, із величезними шорами з обох боків, щоб не було видно, що там насправді". Чому так, спитаймося? "Більшість людей мало дивляться, - впевнений згаданий Девід Гокні. - Дивитися - це важка робота. Ви завжди бачите більше. Це мене захоплює".
Остін Клеон. Кради як митець. Креативні "фішки", про які тобі ніхто не розповість. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024
Ця книжка - маніфест до всіх творчих людей, тобто до кожного з її читачів (хоч би ким вони були за фахом та хоч би чим займалися у житті)! Її надруковано понад півмільйона примірників і перекладено на понад двадцять сім мов. Автор книжки - відомий художник, дизайнер, письменник й просто непересічна особистість - створив оригінальний, повний чудових ілюстрацій, прикладів та вправ путівник, що допоможе відкрити чи посилити художні якості вашого характеру. "Мислити творчо може кожний! - стверджує він. - У світі ніщо не є оригінальним, ідеї не беруться з повітря - їх можна "вкрасти"! Тож відкрийте серце для творчості й "крадіть" чесно". Загалом книжка розповість, як це зробити, щоб не просто наслідувати інших, а створювати щось нове. Завдяки наведеним прикладам, ілюстраціям, порадам ви навчитеся переробляти та переосмислювати чужі ідеї та народжувати власні шедеври.
"Одна з моїх теорій полягає в тому, що коли люди дають поради, то насправді вони звертаються до себе колишніх, - звіряється автор. - У цій книзі я звертаюся до попередньої версії себе. Це те, чого я навчився, майже протягом десятиліття намагаючись збагнути, як створювати мистецтво, але, коли почав ділитися своїми здогадками з іншими, трапилось дещо кумедне: я зрозумів, що вони не лише для митців. Вони для кожного. Ці ідеї адресовані усім, хто намагається впустити трохи креативності у своє життя та роботу". Тож почнімо?
Катерина Липа. Історія архітектурних стилів, великих і не дуже. – К.: Віхола, 2024
Які з архітектурних стилів, про які йдеться у цій книжці, насправді великі? Як відомо, все відносно в історії не лише архітектури, і радянські хрущовки, про які зокрема розповідає авторка, у наступні століття цілком можуть стати не менш "великими" раритетами з відповідної епохи. Хай там як, але в "Історії архітектурних стилів, великих і не дуже" Катерини Липи нас вкотре переконують в тому, що жоден архітектурний стиль не з’явився на світ "дорослим". Усі вони проходять ті чи інші стадії розвитку, які у своїй книжці описує згадана історикиня архітектури. Бароко, готика, ренесанс, модерн.
Тож ця книжка про те, як виникали й занепадали архітектурні стилі, а також про те, як вони розвивалися на українських землях - від Кам’янця-Подільського до Білгород-Дністровського, від Чернігова до Львова, від Києва до Бахчисарая, від Ізюма до Жовкви. Авторка розповідає про найвидатніші будівлі свого часу, пояснюючи, як розрізняти ключові архітектурні стилі, що таке вімперг, десюдепорт і каріатида. Тобто на нас чекає цікава й захоплива подорож - від храму Амон-Ра, Пантеону, Стоунхенджу й італійських палаців до міських ратуш, соборів, катедр і хрущовок.
Читайте також: