Шпигуни, художники, маги – 5 нових книжок, які варто прочитати у вересні

Дата публікації
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Шпигуни, художники, маги – 5 нових книжок, які варто прочитати у вересні

У цій добірці – шпигунський детектив і психологічний триллер, соціальна драма і посібник з виживання мистців. Утім, без огляду на жанр, ці книжки не розчарують найвибагливішого читача, протримавши увагу до останньої сторінки.

Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов. Позивний Бандерас. Операція "Томос". – Х.: Фабула, 2021

У цьому шпигунському романі знову діє капітан Антон Саєнко, розвідник із позивним Бандерас, сучасний козак Мамай, який протистоїть підступному й жорстокому російському диверсанту Манекену та його поплічникам. Але цього разу він намагається врятувати не лише життя людей, але й міжнародний авторитет України, захистити історію, культурні та духовні цінності держави. Смертельно небезпечні пригоди, чудотворні ікони, красуня-черниця…

"Бандерас із Соломією допомогли старцю підвестись і сісти на лавці. – Відкрийте ікони. Вони під рядном. Капітан відсунув рядно і їхнім очам відкрилися старовинні реліквії. У центрі лик Спаса сяяв золотим волоссям, окреслений чорним контуром на золотому тлі. По обидва боки Христа розташувалися також зображені по золоту ікони напівпостатей Божої матері та Івана Предтечі з рожевими німбами. Соломія опустилася навколішки й стала молитися. Антон звернув увагу на невеликий предмет за каменем, загорнутий у таке ж рядно. Відгорнувши тканину, побачив пістолет "ТТ" часів Другої світової. "А старий не такий уже й святий",– подумав контррозвідник. "За допомогою доброго слова й пістолета можна домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом",– згадалися слова Аль Капоне". Динамічний та непередбачуваний сюжет цього детективного шпигунського роману триматиме вас у напрузі до останньої сторінки. А чудовим бонусом стане те, що цього разу книжка передує фільму.

Вільям Дерезевіц. Смерть митця: Як творчі люди виживають у часи мільярдерів і технологічних гігантів. – К.: Yakaboo Publishing, 2021

Глибоке дослідження відомого письменника й критика, володаря багатьох нагород Вільяма Дерезевіца – попередження про те, як цифрова економіка загрожує життю й роботі митців – музикантів, письменників, художників. Тобто тих, на кому тримається наша духовність і наше суспільство. Є дві версії того, як живеться в цифрову епоху творчим людям. Перша походить із Кремнієвої долини. Згідно з нею, заробляти творчістю ще ніколи не було так легко. Якщо в тебе є ноутбук – маєш студію звукозапису. Користуєшся айфоном – маєш кінокамеру.

Інша версія належить самим творчим людям. Так, вони погоджуються, опублікувати можна все. Але хто за це заплатить? І ні, не кожен може бути митцем. То хто ж тут має рацію? Є люди, які справді заробляють сьогодні творчістю. Як їм це вдається? Вільям Дерезевіц, відомий літературний критик і знавець сучасної культури, готовий відповісти на ці питання. На основі інтерв’ю з творчими людьми з найрізноманітніших мистецьких напрямків автор книдки доводить, що перед нашими очима відбувається епохальна трансформація. В епоху Ренесансу були майстри, у ХІХ столітті – богема, у ХХ – професіонали, а в цифрову еру з’являється нова парадигма і вона змінює всі наші усталені уявлення про природу мистецтва й роль митця в суспільстві.

Томі Адеємі. Діти помсти й чеснот. – К.: Книголав, 2021

Друга книжка із трилогії "Спадок Ор’їші" відомої нігерійсько-американської письменниці – це захоплива історія про світ магів і злих правителів, про боротьбу добра і зла, у якій чимало відгуків і на проблеми сучасного світу. Ор’їші була колись щасливою країною, в якій жило чимало магів, які допомагали населенню. Та до влади прийшов безжальний король, який наказав вбити всіх чаклунів. На цій землі зникла магія, а народ втратив надію на порятунок. Але зовсім юній чаклунці Зейлі вдалося повернути магію на землю Ор’їші.

На жаль, чарівні сили відновились не лише у віщунів, вони з’явились й у частини дворян. Це означає, що у Зейлі з’явилось більше сильних ворогів, вона зневірена і розбита. Та перед нею важлива місія – захистити свій народ від жорсткого контролю правлячої монархії і допомогти принцесі Амарі відстояти право на престол. В Ор’їші розпочалась громадянська війна, чи вдасться чаклунці Зейлі знайти сили і зміцнити магів, щоб перемогти злого короля та його команду? Авторка книжки – нігерійсько-американська письменниця та викладачка літературної творчості. Закінчила з відзнакою Гарвардський університет, де отримала диплом за спеціальністю "Американська література". Вивчала міфологію, релігію та культуру Західної Африки у Салвадорі (Бразилія). Наразі займається письменницькою діяльністю та веде свій блог про літературну творчість. Мешкає у Сан-Дієґо, Каліфорнія.

Євгенія Кузнєцова. Спитайте Мієчку. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021

"Я намагалась написати те, чого мені самій дуже бракує у кіно й книжках – це повільний сценарій, де нема драм і трагедій, де люди живуть звичайним, буденним життям", – розповідає авторка цієї книжки. Тож написана в жанрі магічного реалізму, ця історія – про двох сестер, які вирішують поставити життя на паузу та сховатись на кілька літніх місяців від проблем у хатинці своєї бабусі. Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя.

Всі у цьому домі – і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені – на порозі змін. Утім, починалося все так ідилічно. "Мієчка і Лілічка взялись після сніданку мити всю хату. Бо навіть рай вимагає, аби в ньому підтримували чистоту. Їхня мама у цьому раю бувала нечасто, бо бабусину промову знала детальніше, ніж дочки, і все дитинство гралася з щебенем, дошками, цвяшками і будівельним піском. Молода Теодора бігала між купами каміння і шукала серед них дітей, які кудись розповзались.

"Ти навіть не думай тут лишатися, бо усе життя рачки простоїш", – казала вона своїй дочці Марії, яка радо у п’ятнадцять з половиною років поїхала вчитись і більше у батьківський дім не вернулась. Проте її обох онучок, вже після першого літа в раю, тягло сюди так, що вони були готові готувати самі і прати самі, аби лиш опинитись у малинових кущах".

Тетяна Цой. Мені байдуже, що люди скажуть. Сестри. – К.: Білка, 2021

Історія, розказана у цьому романі, така глибока, чиста і водночас драматургійно напружена, що триматиме увагу читача з першої до останньої сторінки. А вже у самій оповіді – три покоління жінок, понівечені окупаціями і війнами долі, зраджена довіра та нелегкий вибір між коханням, осудом громади, страхом помилок, обов’язком, штампом.. Але у всьому цьому, попри всім зрозумілу "правду життя" – любов до рідної землі, садів, до тих нечисленних романтиків, які народжуються і в селі, і в місті; вміють любити; яким кохання ускладнює життя та долю, але також дарує радість, за яку варто було страждати й боротися з обставинами.

"Літній світанок уже стрімко перетікав у спекотний день, коли Люся спохопилася і легенько розімкнула міцні Андрієві обійми. Пташки розцвірінькалися просто в них над головами, немовби дражнилися: "А ми все бачили і про те можемо усім розказати!". Андрій розплющив повіки. – Я навіть мріяти не смів, що ти мене пробачиш, і не тямлюся од радості через твою шляхетність, – шепотів, не відпускаючи від себе. – Увесь час я страшенно каявся і проклинав себе, що наробив такої біди, та в мене не вистачало духу підійти до тебе і пояснити, як так сталося, що я оженився. Розумів, що не будеш навіть слухати. Сповна усвідомлюю, яку ницість вчинив стосовно тебе, як глибоко зранив тебе, якого завдав болю. Буду спокутувати свою провину стільки, скільки потрібно, щоб ти забула про нанесену образу, простила мені. – Але ми з тобою такі нещасливі, що я більше не впевнена, чи варто нам бути разом, – тужливо мовила Люся. – Я вже простила".

Читайте также: Історія нескорених: 5 книжок про тих, хто наближав нашу Незалежність

Наступна публікація