Як король відрікся від престолу: історія кохання Едуарда VIII і Волліс Сімпсон

Бессі Волліс Ворфілд. Дитинство і юність

Вона народилася 19 червня 1896 року в Пенсільванії, на північному сході США, в готелі Monterey Inn. Її батьком був Тікл Волліс Ворфілд, п'ятий і молодший син Генрі Макте Ворфілда, торговця борошном, якого називали одним із найвідоміших громадян Балтимора. Матір'ю дівчинки була Аліса Монтегю, дочка біржового маклера Вільяма Латану Монтегю. Друге ім'я Волліс отримала на честь свого батька (він був відомий як Волліс), а ім'я Бессі було дане на честь старшої сестри її матері. Деякі джерела стверджують, що на момент народження її батьки не були в офіційному шлюбі. Але в газеті Baltimore Sun, датованій 1895 роком, було опубліковано оголошення про їхнє весілля. Вони одружилися в протестантській єпископальній церкві святого Михайла і всіх ангелів в Балтиморі 19 листопада 1895 р. Сама ж Волліс, коли виросла, стверджувала, що її батьки одружилися в червні 1895 року, і вона все-таки була зачата у шлюбі. Її батько помер, коли дівчинці було всього п'ять місяців. У нього був туберкульоз. І мама Волліс змушена була просити допомоги у багатого брата її померлого чоловіка, який на кілька років і прихистив їх в своєму чотириповерховому будинку, де він жив з матір'ю. У 1901 році тітка Волліс — Бессі Мерриман — овдовіла, і дівчинка разом із мамою переїхали в її будинок на Вест-Чейз-стріт в Балтиморі, де вони прожили трохи менше року, а далі почався черговий переїзд спочатку до власної квартири, а потім і будинок. У 1908 році мати Волліс Аліса вийшла заміж вдруге.

Юна Волліс вчилася в школі Олдфілдс, найдорожчому закладу для дівчаток в Меріленді, навчання їй оплачував її дядько. Уже в шкільні роки подруги і однокласники говорили про Волліс як про дуже ерудовану, розумну дівчинку. І хоча вона ніколи не була першою красунею школи, її блакитні очі і мініатюрна фігура, а також кмітливість і сила духу сприяли тому, що у Волліс завжди було багато шанувальників. Не дивно, що до зустрічі з майбутнім королем Великої Британії Едуардом Волліс Сімпсон була двічі заміжня, а сам спадкоємець трону заради кохання до цієї жінки відмовився від корони.

Два шлюби до зустрічі з королем

Першим чоловіком Волліс став льотчик Вінфільд Спенсер. Вони познайомилися, коли дівчина відвідувала свою кузину Коррін Мустін. Весілля зіграли 8 листопада 1916 року в єпископальній церкві Христа в Балтиморі, Волліс тоді було 23 роки. Він сильно захоплювався алкоголем. Одного разу він випив перед польотом, і його літак впав у море. Вінфільд дивом залишився живий. Незважаючи на проблеми з алкоголем, Він був вельми успішним у професії, сім'я часто переїжджала, поки одного разу Волліс не вирішила, що хоче розлучитися. Це сталося в 1927 році. У цьому невдалому шлюбі Волліс і Він зраджували одне одного. Ходили чутки, що у Волліс був роман із графом Галеаццо Чіано, з яким познайомилася в Пекіні і від якого завагітніла. Аборт, який вона зробила, призвів до того, що Волліс на все життя залишилася безплідною. Ця чутка отримала в ті роки широке поширення, але дружина Чіано спростувала її.

Другим чоловіком Волліс став розлучений бізнесмен Ернест Сімпсон. За нього вона вийшла заміж через рік після попереднього розлучення в 1928-му. Після весілля подружжя переїхало до Лондона. Бізнес її чоловіка процвітав, що дозволило сім'ї жити у великій квартирі з обслуговним персоналом. Один із друзів Волліс познайомив її зі своєю сестрою Тельмою Фернес, яка була коханкою принца Уельського Едуарда. У січні 1931 року Тельма представила свою нову подругу принцу. Подальші їхні зустрічі траплялися дуже часто на різних домашніх вечірках. А 1934-го між Волліс і Едуардом почався роман, який призвів не тільки до другого розлучення жінки, але і до серйозних змін у британській королівській сім'ї. Якби 1936 року Едуард не зрікся від престолу заради жінки, яку покохав, Єлизавета II, навряд чи колись би стала королевою.

Роман зі спадкоємцем британської корони

До кінця 1934 принц Едуард був безповоротно закоханий у Волліс Сімпсон. За словами його офіційного біографа, він став "рабськи залежним" від неї. Без цієї жінки він не уявляв навіть свого існування. Принц познайомив 38-річну Волліс зі своєю сім'єю, проте в Букінгемському палаці були незадоволені цим захопленням спадкового принца. Але Едуард не звертав уваги на слова рідних. Він обсипав Волліс подарунками і коштовностями, разом вони їздили на відпочинок, і вона також закохалася в принца. Після смерті батька — короля Георга V — спадковий принц Едуард порушив королівський протокол, спостерігаючи за проголошенням свого вступу на престол з вікна Сент-Джеймсському палацу в компанії все ще заміжньої жінки Волліс Сімпсон. Для придворних стало очевидно, що новий король має намір із нею одружитися. Волліс, треба сказати, теж серйозно має намір стати новою королевою Англії.

Зречення Едуарда

Поведінка нового короля і його стосунки з Волліс зробили Едуарда непопулярним в британському уряді. Його прагнення одружитися з розлученою жінкою не підтримували ні піддані, ні англіканська церква. Але Едуард був непохитний у своєму рішенні. Британська преса шанобливо ставилася до монархії і не висвітлювала роман короля з розлученою американкою, а ось американські ЗМІ широко висвітлювали їхні взаємини. 10 грудня 1936 Едуард в присутності своїх трьох братів підписав Акт про відмову від престолу, а на наступний день на радіо заявив: "Я вважав неможливим нести важкий тягар відповідальності і виконувати свої обов'язки короля так, як я хотів би, без допомоги і підтримки жінки, яку я кохаю".

Звістка про зречення короля стало світовою сенсацією, а Волліс Сімпсон назвали "Людиною року" за версією журналу Time.

Після своєї заяви про зречення Едуард поїхав з Великої Британії до Австрії, де залишався в замку Енцесфельде доти, доки Волліс офіційно не завершила процес розлучення. У травні 1937 року вона повернула собі дівоче прізвище Ворфілд. З Едуардом вони зустрілися вже після завершення процесу в тому ж місяці в Шато-де-Канде, Монт, у Франції.

Весілля і подальша доля

3 червня 1937 року в цьому ж замку у Франції Волліс і Едуард зв'язали себе путами шлюбу. На нареченій в той день була сукня від Mainbocher. На зап'ястях були численні браслети, зверху на сукні була брошка, а на голові — капелюх замість тіари і фати. В руках Волліс тримала білі рукавички. Едуард надів їй на палець обручку з жовтого золота з смарагдовою оправою, посипаною діамантами. На кільці була гравіювання "Тепер ми наші". Молодший брат Едуарда — новоспечений король Георг VI — подарував йому і його дружині титул герцога і герцогині Віндзорських. Під тиском британського уряду король відмовив в додаванні приставки "Королівська Високість" до титулу новоспеченої герцогині. До кінця своїх днів Едуард і його дружина Волліс жили у Франції. Вони вели багате світське життя. Дітей у пари не було.

Волліс пережила свого чоловіка на десять років. Герцог Віндзорський помер в 1972 році від раку горла. Його поховали в Віндзорському замку. Волліс приїжджала на похорон і зупинялася в Букінгемському палаці. Сама жінка останні роки життя страждала від недоумства, вела самітницький спосіб життя, спираючись на майно чоловіка і допомогу від королеви. За шість років до смерті герцогиня втратила дар мови. Вона не підпускала до себе нікого, крім медсестри і лікаря. Померла Волліс в своєму будинку в Парижі, а похована була поруч із чоловіком в Королівській усипальниці під Фрогморе, близько Віндзора.

За життя Волліс Сімпсон була відома як благодійна діячка. Однак на знак допомоги, яку надала їм з герцогом Франція під час війни, свою колекцію меблів у стилі Людовика XVI, а також колекцію порцеляни і картин Волліс передала французькій державі. Також з аукціону Sotheby's були пущені і коштовності, які вона отримала за життя від свого чоловіка Едуарда. Від їхнього продажу було зібрано 45 мільйонів доларів. Британська королівська сім'я не отримала нічого.

Читайте також: Монархи, які пожертвували короною заради кохання