Біомеханічне мистецтво. Як художник Ганс Гігер змінив світ наукової фантастики, створивши "Чужого"

Ми б ніколи не побачили "Чужого", якби до рук Рідлі Скотта не потрапила книга Гігера "Некрономікон".

"Чужому" Рідлі Скотта виповнилося 40 років – легендарному фільму жахів, який назавжди змінив світ наукової фантастики і отримав "Оскара" за кращі візуальні ефекти. Всього цього не сталося б без геніального художника Ганса Гігера, який і створив образ ксеноморфа.

Втім, Гігер відомий не тільки роботою над "Чужим", він став відомий ще до співпраці зі Скоттом. Стиль, в якому працював митець, називають по-різному, але найчастіше – фантастичний реалізм, некроготика, біопанк, біомеханіка і навіть еротомеханіка.

Основна тема в картинах Гігера – вигадані ним біомеханізми "біомеханоїди", в яких поєднуються тіло й метал. "Деякі люди говорять, що в моїх картинах зображений світ майбутнього, але я пишу з реальності. Я кладу кілька речей та ідей разом, а коли закінчую, вони можуть здатися прийдешнім", – говорив Гігер.

До річниці культового фільму ми вирішили згадати, чим надихався Гігер, придумуючи Чужого, що в його житті сталося до фільму і як все переросло в "гігероманію".

Атомні діти

Ганс Гігер
Getty Images
Ханс Гігер

Ганс Руді (Рудольф) Гігер народився в католицькій сім'ї 1940-го року в місті Курі, столиці Граубюндена – найбільшого кантону Швейцарії, яку він називав "нестерпним" з її високими горами і буржуазними відносинами.

Сімейний будинок був його дитячим майданчиком і став місцем натхнень страхіттями, особливо коридор, що веде до заднього двору, в якому він побудував "примарний поїзд" і лякав своїми іграми однолітків.

Гігер, Чужий_5
Ілюстрація з книги "Чужий", Ханс Гігер

Його заворожували комахи – зокрема невблаганні у своїй точильній запрограмованості терміти і людиноподібні богомоли. Тривожили циркові акробати на трапеції і канатохідці.

Очевидно, намагаючись сублімувати свої страхи, Гігер ще школярем створив свою першу "кімнату страху" з восковими фігурами та вагонетками, що пливли, погойдуючись під світлом ламп, які він власноруч розфарбував у різні кольори.

Ще більше розігралася уява юного Ганса, коли батько приніс додому череп, отриманий в якості презенту від медичної фірми. Чутливий, як і всі підлітки, Гігер швидко захопився історіями про потойбічний світ і книгами про фантастику.

Ганс Гігер, Некрономікон_3
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

"Коли мені було близько п'яти років, моєму батькові вручили череп. Це було щось особливе. Я був занадто малий, і мені було трохи страшно. Але я був гордий тим, що мав череп. Мій інтерес до черепів і кісткок прийшов рано", – згадував Гігер.

Пізніше він зібрав колекцію гумок від підтяжок, які асоціювалися у нього з хробаками, п'явками, трансформаторними кабелями і гнучкими тілами циркових еквілібристів. Так у нього все поєдналося в моделях біомеханоїдів. Завдяки Гигеру, мова мистецтвознавців поповнився терміном "біомеханічне мистецтво".

Першим художнім досвідом Гігера можна вважати малюнки з циклу "Atomkinder" ("Атомні діти"), які з'явилися 1959-го на сторінках шкільної газети. Вони швидко випурхнули за межі стін його альма-матер і стали тиражуватися підпільними виданнях "Clou" і "Hotcha".

Ганс Гігер, Некрономікон_4
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

Це були трагікомічні дрібні виродки, жертви мутацій, – невиразний протест проти ядерних бомб, атомних електростанцій і взагалі всього атомного і попередники монстроподібних дітей, які так часто прикрашають картини Гігера.

Незабаром після того як Гігер відкрив для себе аерограф і власну інтерпретацію сюрреалізму, це дозволило створювати йому монохромні полотна, що зображають потойбічні фантастичні бачення. Його твори були зібрані і опубліковані в книгах Некрономікон та Некрономікон II. Саме вони і принесли йому славу.

Некрономікон

Найсильніший вплив на Гігер зробив класик американської літератури Говард Лавкрафт, автор історій про монстрів, які нібито описуються в стародавніх загублених книгах. Його персонажі стали частиною масової культури: навіть ті, хто не знають самого письменника, могли неодноразово натрапляти на згадки вигаданого божества Ктулху. Гігер сильно перейнявся історіями і в середині 1970-х років почав випускати власні ілюстрації, які були опубліковані в "Некрономіконі".

Ганс Гігер, Некрономікон_1
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

Саме "Некрономікон" став ключовим етапом творчості Гігера. Сам художник пояснював концепцію своїх постерів так: "Це наші фотознімки – за 8 місяців до народження. Піхвові пейзажі. Внутрішньоматкові листівки. І далі – в глибини ядра людської клітини. Хочете поглянути на свій генетичний код? Готові побачити, як гени виробляють білок, клонувати власні тканини? Просто перегорніть сторінку. <...> Наші міста схожі на гігантські мурашники, населені колоніями комах, безликих і потворних. І це – ми".

"Люди або в захваті, або в жаху від мистецтва Гігера. Але ніхто не знає, як зобразити найстрашніші кошмари так приголомшливо красиво", – казав австрійський художник Ернст Фукс.

Ганс Гігер, Некрономікон_5
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

А романіст і режисер Клайв Баркер зазначав, що живопис Гігера інопланетний, але чим ближче ми його розглядаємо, тим більше розуміємо, що він пише заплутані версії нас самих.

Поступово художник виробив власний стиль: безрадісні ландшафти жахіть, комахоподібні монстри, механічні солдати, моторошні старці-ембріони або оголені жіночі тіла, спаяні в одне ціле в дивному єднанні біології та технологій. Його істоти і механізми нескінченно злягалися, народжували і мучили один одного, занурені в кругообіг сексу, насильства і смерті.

Ганс Гігер, Некрономікон_10
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

Гігер говорив, що саме буття нерідко здавалося йому позбавленим всякого сенсу – краще б життя і не початися. "Багато моїх робіт відображають стан безнадійної покірності, що затьмарює будь-яку релігійність", – говорив Гігер. Все це і відбилося в його "Некрономіконі".

Чужий

Перша зустріч з кінематографом у Гігера відбулася 1969-го року в фантастичній короткометражці Фреді М. Мурера "Swiss Made 2069", для якої художник створив ряд конструкцій, використовуючи біомеханічний метод об'єднання природних і техногенних елементів. 1975-го він взяв участь у спробі перенести роман Френка Герберта "Дюна" на екран.

Ганс Гігер, Некрономікон_8
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

Під творчим контролем режисера Алехандро Ходоровські було підготовлено значну кількість малюнків Гансом Гігером, Крісом Фоссом, Жаном Жиро (Мебіус), які обіцяли неймовірний результат фільму, зніме який вже Девід Лінч у 1984 році.

Дизайн меблів для Харконненів, створений Гігером, у фільмі Лінча не був використаний. Але співпраця з Ходоровські призвела до короткої зустрічі зі сценаристом і режисером Дэнном О’Бенноном.

Ганс Гігер, Некрономікон_9
Ілюстрація з книги "Некрономикон", Ханс Гігер

"Я люблю геніїв і мав честь працювати з декількома. Один з них Гігер. Я зустрів його в Парижі, і він подарував мені книгу зі своїм мистецтвом. Я зосереджено вивчав її протягом ночі у своїй кімнаті на Лівому березі. Його фантастичні картини і скульптури вразили мене своєю оригінальністю, і викликали в мені глибокі тривожні думки і глибоке почуття жаху. Завдяки їм в моїй голові визріла ідея. Цей хлопець має створити монстра для кіно. Ніхто ніколи не бачив нічого подібного на екрані", – згадував О’Бэннон.

Так, завдяки О’Бэннону в 1977 році "Некрономікон" Гігера потрапив у руки режисера Рідлі Скотта, який вже розпочав роботу над проектом "Чужий". Скотт був настільки вражений побаченим, що без подальших роздумів запропонував Гігеру зайнятися створенням інопланетного ксеноморфа. Малюючи інопланетне чудовисько, швейцарець надихався тим самим черепом, який багато років тому отримав у подарунок від батька.

Гігер, Чужий_4
Ілюстрація з книги "Чужий", Ханс Гігер

"Мій ентузіазм щодо фільму значно посилився, коли я зрозумів, що ми зможемо створити монстра, який буде краще більшості всіх тих, що вже були створені", – говорив Рідлі Скотт, домовившись про співпрацю з Гігером.

Так, фірмовий Гігерівський меш з кісток і механізмів, об'єднаний з сексуальністю, надавав інопланетному антагоністу унікальний інгредієнт необхідний для того, щоб дистанціюватися від інших стандартних фантастичних зразків.

В оригінальних ілюстраціях у "Чужого" були очі, але для фільму Гігер наполіг на тому, щоб позбавити монстра органів зору. Художник вважав, що холодний позбавлений емоцій вигляд виявиться ефектніше.

Кадр з фільму "Чужий" 1979 року

За визнанням акторів на знімальному майданчику у них неодноразово траплялися істерики, нервові зриви і напади панічних атак. Річ не тільки в страшних образах Гігера, але і в досить жорстокому підході Скотта.

Під час щнімань ключових сцен режисер не попереджав акторів про те, що саме з ними буде відбуватися в кадрі і звідки на них накинеться інопланетне чудовисько. Рідлі Скотт був переконаний, що тільки таким чином зуміє домогтися максимально реалістичних емоцій.

Кадр з фільму "Чужий" 1979 року

Гігероманія

Важко перерахувати все, чим займався Гігер від початку 1980-х. Він малював комікси і журнальні ілюстрації, робив обкладинки для дисків Danzig, Carcass, Celtic Frost, Dead Kennedys та інших.

Альбом KooKoo із зображенням пробитого акупунктурними голками обличчя Деббі Харрі разом з давньою роботою для ELP увійшли до сотні найкращих обкладинок століття за версією журналу Rolling Stone.

Для Джонатана Девіса з Korn Гігер спроектував мікрофонну стійку, а для фірми Ibanez — лінійку гітар. Гігер розробляв дизайн годинників, ювелірних прикрас і меблів. Бачення Гігер відобразила і комп'ютерна гра Dark Seed ("Темне насіння").

Джонатана Девіс
Getty Images
Джонатан Девіс

Фетишисти радісно використовували його образи, їх виконували артисти тату і художники коміксів. Словом, Гігер став комерційним брендом, а зусиллями численних наслідувачів породив цілий напрям сучасної масової культури.

Втім, "Чужий" залишився найбільш значущим успіхом Гігера в кіно, хоча він працював і над "Полтергейстом-2", і "Особиною", робив ескізи для "Чужого-3" і недавнього "Прометея" Рідлі Скотта. Власне, вся епопея про "чужих", включно з франшизою на кшталт "Чужий проти Хижака", а також численні комп'ютерні та консольні ігри, заснована на образах Гігера.

Гігер, Чужий_1
Ілюстрація з книги "Чужий", Ханс Гігер

Останні роки життя художник жив і працював у Цюріху. Помер 2014-го року, отримавши травми під час падіння з драбини. У будинку, який він придбав в Грюйері 1998-го року, зараз організований музей Г. Р. Гігера. Частково експозицією можна вважати і "Гігер-бари" – в Грюйері і Курі, інтер'єри яких виконані в стилістиці літальних апаратів все того ж Чужого. Усіма роботами керував сам художник. Тому все автентичне.

Залиште свій коментар