Де на Місяці ховається вода: нове відкриття здивувало науковців

Місяць може містити набагато більше води, ніж вважалося раніше. Нові дослідження показали, що вона захована не лише у крижаних покладах біля полюсів, а й глибоко всередині місячних порід.

Про це пише «Universe Today».

Протягом десятиліть науковці були переконані, що природний супутник Землі майже повністю позбавлений води. Такий висновок зробили після аналізу зразків, які астронавти доставили під час місій «Аполлон».

Однак сучасні методи дослідження дозволили ще раз перевірити ці породи. Виявилося, що вода все ж є, але не у вигляді льоду чи рідини. Вона хімічно зв’язана з мінералами та фактично «захована» всередині їхньої кристалічної структури.

Який мінерал допоміг зробити відкриття

Особливу увагу дослідники звернули на мінерал апатит. Саме він здатний утримувати молекули гідроксилу (OH), які є свідченням присутності води.

На думку науковців, це означає, що частина води могла залишитися в надрах Місяця ще від моменту його формування близько 4,5 мільярда років тому.

Вчені наголошують, що дослідження води допоможе краще зрозуміти історію утворення системи Земля–Місяць, а також процеси формування планет.

Крім того, ці знання можуть стати важливими для майбутніх космічних місій. Якщо людство навчиться використовувати місячні запаси води, це значно полегшить створення постійних баз на Місяці та майбутні польоти в глибокий космос.

Для детального вивчення розподілу води NASA запустило орбітальний апарат Lunar Trailblazer. Його завданням було створити карту води на поверхні Місяця.

Однак місія не змогла виконати програму через технічну помилку після запуску. Попри це, вчені планують використати резервний науковий прилад у майбутніх місіях, щоб продовжити пошуки.

Дослідники вважають, що кожне нове відкриття про воду на Місяці допомагає не лише готуватися до майбутнього освоєння космосу, а й краще зрозуміти, як мільярди років тому формувалися Земля та її природний супутник.

Нагадаємо, за розрахунками вчених, пішки обійти Місяць по екватору (10 920 км) у сучасних скафандрах можна було б приблизно за 91 день безперервної ходьби зі швидкістю 5 км/год. Однак через обмеження на пересування (4-5 годин на добу), відпочинок, поповнення запасів та небезпеки рельєфу повна експедиція тривала б близько 547 днів (півтора року).