Ядерний могильник часів Холодної війни в Тихому океані тріскається та протікає — деталі

Купол із радіоактивними відходами на острові Руніт у Тихому океані, зведений після ядерних випробувань США часів Холодної війни, демонструє ознаки руйнування: у бетонній оболонці з’являються тріщини, а під конструкцію проникає морська вода.

Про це повідомило видання Daily Galaxy.

Йдеться про об’єкт на атолі Еневетак (Маршаллові острови), де 1946–1958 років США провели 67 ядерних випробувань. Через це понад 300 місцевих жителів були відселені зі своїх домівок. Один із вибухів — тест «Кактус» потужністю 18 кілотонн — утворив кратер глибиною близько 10 метрів на острові Руніт.

У 1970-х роках цей кратер використали як сховище: туди звезли понад 120 тисяч тонн радіоактивного ґрунту та уламків, зібраних з усього атолу. Після завершення робіт кратер накрили бетонною плитою завтовшки близько 18 дюймів (приблизно 45 см), утворивши так званий купол Руніт.

До ліквідації наслідків залучали тисячі американських військових. Один із них, Роберт Селестіал, який працював водієм вантажівки на атолі 1978 року, згадував, що учасникам робіт не пояснювали повною мірою характер завдання. За його словами, вони переміщували «забруднений» ґрунт до кратера, не знаючи, що той утворився внаслідок ядерного вибуху.

Після служби він повідомляв про серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема захворювання кісток, нирок і печінки. Водночас у звітах зазначається, що безпосередній зв’язок усіх цих хвороб із роботами на Еневетаку остаточно не встановлений. За даними Фонду атомної спадщини, багато ветеранів після перебування на атолі стикалися з онкологічними захворюваннями та крихкістю кісток. Лише 2023 року уряд США офіційно визнав їх «ветеранами-атомниками», що дало право на компенсації.

Сьогодні стан самого купола викликає занепокоєння. Дослідження та спостереження фіксують тріщини в бетонній оболонці, а також рух ґрунтових вод під конструкцією. За даними ЗМІ, під час припливів і відпливів морська вода може проникати під купол. У звіті ООН також наголошується, що ця споруда не є водонепроникною.

Президентка Фонду миру в ядерну епоху Івана Ніколіч-Г’юз повідомляла, що під час досліджень 2018 року виявила підвищений рівень радіації у зразках ґрунту поза межами купола. Вона також звертає увагу на додаткові ризики, пов’язані з підвищенням рівня океану та посиленням штормів, які можуть впливати на цілісність конструкції.

Водночас Міністерство енергетики США заявляє, що купол не перебуває під загрозою негайного руйнування. Там пояснюють появу тріщин природним старінням бетону і наголошують, що лагуна вже зазнала значного радіоактивного забруднення під час випробувань, тому додатковий вплив від купола вважають незначним порівняно з уже наявним.

Цю позицію критикують окремі науковці. Вони звертають увагу, що всередині купола можуть міститися концентровані радіоактивні матеріали, зокрема плутоній-239, який залишається небезпечним понад 24 тисячі років. Водночас, за словами експертів, жодна бетонна конструкція не розрахована на такі часові межі — перші тріщини з’явилися менш ніж за пів століття.

Окремою проблемою є питання відповідальності. Після здобуття незалежності 1986 року Маршаллові острови отримали фінансову підтримку від США, а також погодилися на врегулювання всіх претензій, пов’язаних із ядерною програмою. У результаті країна формально відповідає за об’єкт, але не має достатніх технічних і фінансових ресурсів для його обслуговування чи укріплення.

За останніми даними, близько 300 людей проживають на Еневетаку та ще кілька сотень на атолі загалом, які використовують лагуну для рибальства та повсякденних потреб. Сам купол розташований приблизно за 30 кілометрів.

Нагадаємо, раніше експерти пояснили, наскільки ядерні відходи є небезпечними.