Місто, яке ніхто не міг підкорити: археологи розшифрували "військовий звіт" віком 2800 років

Випадкова знахідка під час рятувальних розкопок змусила науковців переписати історію стародавнього царства, яке змагалося за могутністю з самою Ассирією майже три тисячі років тому.

Клінопис держави Урарту

Написи королівства Урарту розповіли історію нескореного міста

У східній Туреччині, досліджуючи фортецю Кьорзют у басейні озера Ван, археологи виявили три ідеально збережені клинописні написи віком близько 2800 років. Ці тексти, висічені на базальтових плитах, були створені за часів правління урартського царя Мінуа (810–786 рр. до н.е.) і містять унікальні свідчення про військову могутність та державний устрій Урарту.

Про детальну розшифровку послань та їхнє історичне значення розповідає Arkeonews.

Про що розповідає «войовничий» літопис

Розшифровкою текстів займалися доцент Сабахаттін Ердоган з Університету Ван Юзюнджу Їл та Анастасія Сюглюм зі Стамбульського університету, яким вдалося змусити давнього царя «заговорити» знову. Найцікавішим уривком стало повідомлення про завоювання міста Лухіуні, яке належало племінному союзу Еркуа.

Цар Мінуа з гордістю заявляє: «Я завоював Лухіуні, місто, яке ніхто не підкорював до мене», підкреслюючи винятковість своєї перемоги.

Окрім військових хвастощів, написи містять детальний перелік військових трофеїв, які були захоплені та перевезені до столиці Тушпа (сучасний Ван). Тексти описують полонених чоловіків і жінок, а також табуни коней, велику рогату худобу та овець, що свідчить про масштабність грабіжницького походу та економічну вигоду від експансії для Урартської держави.

Сакральний центр та стратегічний форпост

Важливою деталлю є те, що написи були знайдені в стінах храму, присвяченого богу Халді — верховному божеству урартського пантеону. Текст починається традиційною формулою «Силою бога Халді, Мінуа, син Ішпуїні, каже…», що підтверджує нерозривний зв’язок між релігією та державною владою в Урарту, де військові успіхи вважалися прямим дарунком богів.

Виявлення храму типу «Сусі» (квадратної будівлі з вузьким входом) всередині фортеці змінює уявлення вчених про роль Кьорзюта в регіоні. Раніше вважалося, що це був лише військовий об’єкт, але наявність монументального храму та царських написів доводить, що фортеця слугувала важливим адміністративним та релігійним центром, який контролював торговельні шляхи та родючі рівнини.

Відновлення втрачених сторінок історії

Це відкриття також допомогло вирішити давню наукову загадку щодо датування будівництва самої фортеці Кьорзют. Завдяки згадкам імені царя Мінуа дослідники тепер точно знають, що укріплення та храм були зведені наприкінці IX століття до нашої ери, у період найбільшого розквіту імперії.

Крім того, знайдені плити дозволили пов’язати між собою розрізнені фрагменти написів, які знаходили в навколишніх селах протягом багатьох десятиліть. Науковці дійшли висновку, що більшість цих артефактів походять саме з Кьорзюта, що дозволяє реконструювати великий церемоніальний напис і виправити помилки в попередніх перекладах урартської мови.

Нагадаємо, у печері в Новій Зеландії знайшли «загублений світ». Палеонтологи виявили унікальну колекцію скам’янілостей, яка допоможе відновити цілий «втрачений том» природної історії країни.


Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie