Більшість науковців погоджуються, що діяльність людини, зокрема викиди CO₂, порушує природні кліматичні цикли.
За природного перебігу подій наступний льодовиковий період мав би розпочатися приблизно через 11 тис. років. Однак через антропогенне глобальне потепління цей сценарій може не реалізуватися.
Про це повідомляє Livescience.
Науковці дослідили, яким чином орбіта та нахил Землі впливають на черговість льодовикових і міжльодовикових періодів. Аналізуючи цикли цих параметрів та дані з океанічних відкладень, вони встановили, що саме зміни нахилу Землі відносно Сонця визначали початок і завершення льодовикових періодів протягом останніх 800 тис. років.
Відкладений льодовиковий період
За результатами нового дослідження, команда вчених виявила "дивовижний зв’язок" між нахилом земної осі та формуванням крижаних щитів. Провідний автор дослідження, професор наук про Землю Кардіффського університету Стівен Баркер зазначив, що за природного перебігу подій наступний льодовиковий період мав би розпочатися приблизно через 11 тис. років. Однак через антропогенне глобальне потепління цей сценарій може не реалізуватися.
Втім, ця оцінка не враховує впливу парникових газів, які змінюють клімат настільки, що природний цикл льодовикових періодів може бути порушений.
Що таке льодовикові періоди?
Льодовикові періоди – це холодні етапи в історії Землі, що повторюються приблизно раз на 100 тис. років. У ці періоди величезні крижані щити вкривають значну частину суші на тисячоліття. Вони змінюються міжльодовиковими періодами, коли температура підвищується, а крига відступає до полюсів. Останній льодовиковий максимум припав на 20 тис. років тому, а зараз Земля перебуває у міжльодовиковій фазі.
Вплив нахилу та коливань Землі
Ще у 1920-х роках сербський вчений Мілутін Міланкович припустив, що незначні зміни у нахилі земної осі та формі її орбіти можуть бути причиною глобальних льодовикових подій. Протягом століття цю теорію перевіряли науковці.
А 1976 року дослідники знайшли геологічні докази, що підтверджують зв’язок між льодовиковими циклами та двома параметрами Землі:
- обліктність (нахил осі), що змінюється з періодичністю близько 41 тис. років;
- прецесія (розхитування осі), яка впливає на розподіл сонячного світла в різних частинах планети та має цикл близько 21 тис. років.
Проте точну роль кожного з цих параметрів у формуванні льодовиків до кінця не розуміли.
Нові відкриття
Баркер та його колеги нарешті змогли розшифрувати цей механізм. Вони проаналізували зміни обліктності та прецесії за останні 800 тис. років, а також дані з морських осадових шарів, що містять мікроскопічні мушлі форамініфер. Хімічний склад цих мушель допоміг визначити, як далеко сягали крижані щити в різні періоди.
Результати стали справжнім відкриттям.
"Ми виявили безпосередню залежність між змінами нахилу осі та тривалістю існування крижаних щитів", – зазначив Баркер.
За новими даними, розширення льодовиків від полюсів до екватора керується головним чином нахилом осі Землі (обліктністю). Водночас їхнє танення та відступання більше залежать від прецесії.
Чи можливий новий льодовиковий період?
Отримані результати дозволили вченим спрогнозувати, коли міг би настати наступний льодовиковий період за умови природного кліматичного циклу. За їхніми розрахунками, льодовики мали б почати розширюватися через 10 тис.–11 тис. років, досягнувши піку через 80 тис.–90 тис. років, а потім поступово відступити до полюсів протягом ще 10 тис. років.
Проте більшість науковців погоджуються, що діяльність людини, зокрема викиди CO₂, порушує ці природні цикли.
"Якщо рівень вуглекислого газу залишатиметься високим, нового льодовикового періоду може не бути", – сказав Баркер.
Він також застеріг, що це не означає, що зростання температури є позитивним явищем.
"Ми не хочемо, щоб ця інформація використовувалася як аргумент для ще більшого викиду CO₂", – наголосив учений.
Мета цього дослідження – змоделювати, яким був би клімат Землі без впливу людської діяльності, та зрозуміти довгострокові наслідки антропогенного втручання у природні процеси.
До слова, за прогнозами експертів, до 2100 року Земля ризикує втратити понад половину своїх льодовиків.
Читайте також: