Не рослинами і не рибою: вчені з’ясували, чим насправді харчувалися перші жителі Америки

Перші жителі Америки виявилися професійними мисливцями на гігантських звірів, а не всеїдними збирачами, як вважалося раніше.

Про це пише Earth.com.

Проаналізувавши рештки тварин від Аляски до Південної Америки, археологи виявили, що понад 80% раціону людей льодовикового періоду становили саме мамонти та інші гіганти вагою понад тонну. Це відкриття не лише пояснює швидке заселення континентів, а й підтверджує, що саме людина винна у зникненні цих тварин.

Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, поставило крапку в багаторічній суперечці археологів про те, чим харчувалися перші американці. Вчені розділялися на два табори: одні вважали давніх людей всеїдними збирачами, інші — мисливцями на велику дичину.

Щоб перевірити обидві версії, Бен Поттер з Університету Аляски та Джеймс Чаттерс з Університету Макмастера вивчили рештки кісток тварин на стоянках трьох найдавніших культур Америки — від Берингії (колишнього сухопутного містка між Сибіром та Аляскою) до культури Кловіс у Північній Америці та майстрів списів «рибʼячий хвіст» — у Південній Америці.

Виявилося, що племена льодовикового періоду по всьому континенту використовували однакову тактику — вони цілеспрямовано полювали на мамонтів та інших гігантських травоїдних. Саме ставка на величезну здобич, а не спроби пристосуватися до кожної нової екосистеми дозволила людям блискавично заселити обидва континенти. Проте така стратегія мала й зворотний бік: полювання людей, схоже, дійсно допомогло винищити давніх гігантів.

Гіганти домінували в меню

Вчені проаналізували 50 давніх стоянок (вісім у Берингії, 25 у Північній Америці та 17 — у Південній) і виявили чітку закономірність: на 49 локаціях основу раціону становили тварини вагою понад тонну. За калорійністю вони забезпечували від 83 до 88 відсотків усього м’яса. В Берингії люди їли шерстистих мамонтів, у Північній Америці — колумбійських мамонтів, а в Південній — гігантських лінивців і гомфотеріїв (родичів слонів). Дрібна дичина в залишках їжі не становила й одного відсотка.

Скептики часто зазначають, що кістки дрібних тварин просто гірше зберігаються. Щоб виключити цю помилку, дослідники навмисно помножили теоретичну кількість дрібної дичини на сто та перерахували все наново. Навіть за таких умов великі звірі однаково давали понад 98 відсотків їжі.

Ці цифри підтверджує й аналіз кісток 18-місячної дитини культури Кловіс, знайденої в Монтані. Хімічний склад її рештків показав, що раціон її матері на 96 відсотків складався саме з м’яса мамонтів та інших гігантів, і лише на 4 відсотки — з дрібних ссавців.

Яке знаряддя використовували мисливці

На давніх стоянках в усіх трьох регіонах археологи знаходять переважно зброю та інструменти для оброблення великих туш: масивні кам’яні наконечники, леза та скребки для шкур. А щоб пробити товсту шкіру гігантів, мисливці використовували атлатлі — спеціальні пристосування для метання списів, які дозволяли запускати їх набагато глибше.

Не менш красномовним є й те, чого на цих розкопках взагалі немає. Вчені не знайшли жодного жорна для перемелювання насіння чи земляних печей, у яких зазвичай готували коріння і рослини. Так само серед знарядь немає рибальських гачків, гарпунів або грузил для сіток, що вказує на повну байдужість тогочасних людей до риболовлі.

Докази ретельного планування

Кам’яна кладка також свідчить про ретельне планування полювання. Вістря мисливці заточували доти, доки вони не ставали занадто короткими для використання, а майстри-інструментальники переносили високоякісний камінь на разючі відстані від його джерела.

На центральних Великих рівнинах цілі набори інструментів подолали відстань до 370 миль (приблизно 595 кілометрів), а один екземпляр подолав приблизно 930 миль (близько 1496 кілометрів).

Перевезення такої кількості каміння має сенс лише для людей, які постійно перебувають у русі та заздалегідь готуються до здобичі, яку вони очікують зустріти де завгодно. Універсал, який картографує невелику територію, не мав би сенсу запасатися таким спорядженням.

Слідом за велетнями через континенти

Ставка на полювання за гігантами виявилася надзвичайно успішною стратегією. Мамонти та гігантські лінивці жили в найрізноманітніших природних зонах — від тундри до тропічних саван. Мисливцям не доводилося щоразу вивчати особливості нової екосистеми, рослинність чи дрібну дичину. Їм достатньо було добре знати звички великих звірів. Завдяки цьому люди розселилися на двох континентах усього за кілька століть, скрізь використовуючи майже однакові інструменти. Навіть коли на південь від Панами мамонти зникли, племена просто переключилися на місцевих гігантських лінивців і родичів слонів.

Вчені описують цих людей як універсалів щодо територій, але суворих спеціалістів щодо їжі.

Проте така пристрасть до великої здобичі мала сумні наслідки. В кожному регіоні гігантські тварини вимирали невдовзі після появи людини. Шерстисті мамонти зникли близько 13400 років тому, колумбійські — на 600 років пізніше, а мегафауна Південної Америки вимерла приблизно 11600 років тому.

Дослідники знайшли сліди полювання людини на більшість видів великих ссавців, які тоді назавжди зникли з лиця Землі. Оскільки ці велетні суттєво впливали на ландшафт і рослинність, їхнє зникнення зруйнувало цілі харчові ланцюги. Науковці не кажуть, що люди були єдиною причиною вимирання, адже тоді саме змінювався і клімат, проте заперечувати людський фактор тепер складно.

Щойно гіганти зникли, тогочасні однорідні культури миттєво розпалися на окремі регіональні традиції. Людям нарешті довелося пристосовуватися до місцевих умов: одні племена стали мисливцями на бізонів, інші почали відстежувати північних оленів, а на півдні переключилися на гуанако. Тобто універсалами, якими їх тривалий час вважали археологи, давні американці стали лише тоді, коли для них просто не залишилося великої здобичі.

Цей масштабний аналіз об’єднав історію заселення обох континентів і змусив наукову спільноту шукати відповідь на нове питання: як саме жага перших людей до полювання на гігантів змінила довкілля всієї планети.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.